Р I Ш Е Н Н Я
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
                  16 травня 2007 року    м. Київ
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі :
 
     головуючого
     Патрюка М.В.,
 
     суддів:
     Костенка А.В.,  Лященко Н.П.,
     Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П.,-
 
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування  від
нещасних  випадків  на  виробництві  та  професійних   захворювань
України в м. Кіровське Донецької області (далі -  Відділення)  про
відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Відділення  на
рішення Кіровського міського суду Донецької області від 24  жовтня
2006 року та ухвалу апеляційного суду  Донецької  області  від  11
грудня 2006 року,
 
                  в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :
     У жовтні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом
до Відділення про відшкодування моральної шкоди на підставі статей
1,  5,  6,  13,  21,  28,   ч.  3  ст.  34  Закону  України   "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного
випадку  на  виробництві   та   професійного   захворювання,   які
спричинили втрату працездатності"  ( 1105-14 ) (1105-14)
          (далі  -  Закон  №
1105-ХIV від 23 вересня 1999 року). Позивач зазначав,  що  з  1970
року до 2006 року працював на вугільних підприємствах на підземних
роботах, де отримав  професійне  захворювання  органів  дихання  -
хронічний обструктивний двохсторонній бронхіт  пилової  етіології,
помірну  течію  емфіземи  легенів,  легеневу  недостатність   I-II
ступеня.
     Висновком  МСЕК  від  8  червня  2006  року  позивачу  вперше
встановлено 35% втрати  професійної  працездатності  у  зв'язку  з
професійним захворюванням, повторно 15%  втрати  працездатності  у
зв'язку з каліцтвом на виробництві в 1989  році  та  15  %  втрати
працездатності у зв'язку з каліцтвом на виробництві в  1994  році,
за  сукупністю   -    65%   втрати   працездатності,   встановлено
безстроково третю групу інвалідності.
     Позивач посилався  на те, що професійне захворювання та  його
наслідки  спричиняють  йому  фізичні  й  моральні  страждання   та
призвели  до  серйозних  порушень  здоров'я  зі  стійким  розладом
функцій організму, до обмеження життєдіяльності, до втрати  роботи
та до неможливості продовжувати активне особисте життя.
     ОСОБА_1   просив  про  задоволення  позову  та  відшкодування
моральної шкоди з відповідача в розмірі  35 000 грн.
     Рішенням  Кіровського міського суду Донецької області від  24
жовтня  2006 року, залишеним без зміни ухвалою  апеляційного  суду
Донецької області  від  11  грудня  2006  року,  позов  задоволено
частково -  стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_1 10  000  грн. 
на відшкодування моральної шкоди.
     У поданій  касаційній  скарзі  Відділення  просить  скасувати
судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального
права та порушення норм процесуального права.
     Касаційна скарга підлягає задоволенню,  а  судові  рішення  -
скасуванню з ухваленням нового рішення  про  відмову  в  позові  з
таких підстав.
     Судами встановлено,  що  позивач  з  1970  року  працював  на
вугільних  підприємствах  на   підземних   роботах,   де   отримав
професійне  захворювання  -   хронічний   обструктивний   бронхіт,
емфізему легенів, легеневу недостатність I-II ступеня.
     8 червня 2006 року висновком МСЕК  позивачу  встановлено  65%
втрати професійної працездатності: 35% -  за  хронічним  бронхітом
первинно, 15% - за трудовим каліцтвом у 1989 році повторно, 15%  -
за трудовим каліцтвом у 1994 році повторно.  8  червня  2006  року
встановлено безстроково третю групу інвалідності.
     Задовольняючи позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди
на підставі частини 1 статті 21, частини  3  статті  28  Закону  №
1105-ХIV ( 1105-14 ) (1105-14)
          від 23 вересня 1999 року,  суди  виходили  з
факту  спричинення  йому  моральної  шкоди,   заподіяної   умовами
виробництва й ушкодженням здоров'я,  отриманим  при  виконані  ним
трудових обов'язків,  та  обов'язку  відповідача  відшкодувати  цю
шкоду.
     Норми статей 1, 21, 28, 34 Закону № 1105-ХIV ( 1105-14 ) (1105-14)
          від
23 вересня  1999  року  передбачають  обов'язок  по  відшкодуванню
моральної шкоди працівникові при стійкій втраті  працездатності  у
разі ушкодження здоров'я на виробництві, який  покладено  на  Фонд
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві  та
професійних захворювань України.
     Разом з тим відповідно до частини  27  статті  77  розділу  6
"Особливі положення" Закону України "Про Державний бюджет  України
на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
         з метою приведення окремих  норм  законів
відповідно до  цього  Закону  на  2006  рік  зупинено  дію  абзацу
четвертого статті  1  (у  частині  відшкодування  моральної  шкоди
застрахованим та членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1  частини
першої статті 21, частини третьої статті  28  та  частини  третьої
статті 34 Закону  № 1105-ХIV  ( 1105-14 ) (1105-14)
           від  23  вересня  1999
року.
     Задовольняючи  позов  ОСОБА_1  про  відшкодування   моральної
шкоди,  заподіяної  професійним   захворюванням   та   ушкодженням
здоров'я на виробництві, суд не врахував, що право потерпілого  на
відшкодування моральної шкоди згідно з  висновком МСЕК № 3  від  8
червня 2006 року виникло в період дії  статті  77  Закону  України
"Про  Державний  бюджет  України  на  2006  рік"  ( 3235-15 ) (3235-15)
          про
зупинення дії положень Закону   №  1105-ХIV  ( 1105-14 ) (1105-14)
           від  23
вересня  1999  року,  якими  передбачено  право   потерпілого   на
відшкодування моральної шкоди.
     За таких умов у суду першої інстанції  не  було  передбачених
законом підстав для  задоволення позовних вимог, а у  апеляційного
суду - залишати таке рішення без змін.
     Ураховуючи, що судами обставини справи встановлені  повно  та
правильно,  однак  неправильно  застосовано  норми   матеріального
права,  судові  рішення  відповідно  до  статті  341  ЦПК  України
( 1618-15 ) (1618-15)
         підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення  про
відмову в позові.
     Керуючись статтями 336, 341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
                        в и р і ш и л а :
     Касаційну  скаргу  відділення   виконавчої   дирекції   Фонду
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві  та
професійних захворювань України в  м. Кіровське Донецької  області
задовольнити.
     Рішення Кіровського міського суду Донецької  області  від  24
жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
11 грудня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення.
     У  задоволенні  позову  ОСОБА_1  до   відділення   виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від  нещасних  випадків  на
виробництві та професійних  захворювань  України  в  м.  Кіровське
Донецької області про відшкодування моральної шкоди  відмовити.
     Рішення оскарженню не підлягає.
     Головуючий    М.В. Патрюк
     Судді:    А.В. Костенко
     Н.П. Лященко
     Ю.В. Прокопчук
     М.П. Пшонка