Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства (далі- ПП) "Компроміс", юридичної компанії (далі - ЮК) "Леге-Артис", виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання договору купівлі-продажу ресторану "Учан-Су" від 25 жовтня 2001 року недійсним, визнання недійсною реєстрації змін до п.1.1 Статуту ПП "Компроміс" від 13 серпня 2001 року та за зустрічним позовом ЮК "Леге-Артис" до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем ресторану "Учан-Су" за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2002 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 липня 2002 року,

У лютому 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд із даним позовом посилаючись на те, що у 1998 році він і його дружина ОСОБА_3 в період шлюбу на спільні кошти придбали ресторан "Учан-Су" в м. Ялта, який в тому ж році увійшов як внесок у статутний фонд ТОВ "Компроміс", засновниками якого були вони удвох з дружиною у рівних частках. У лютому 2001 року позивач вийшов зі складу учасників без виділу своєї частки у майні товариства, а дружина стала єдиним учасником товариства. Позивач зберігав право власності на майно Товариства як чоловік ОСОБА_3. У лютому 2001 року Товариство було реорганізовано в ПП "Компроміс". У серпні 2001 року його дружина без відома і згоди позивача вийшла з ПП "Компроміс" і всі права на майно підприємства передала матері - ОСОБА_2, про що були внесені відповідні зміни в п. 1.1 Статуту підприємства. 13 серпня 2001 року зміни в Статуті були зареєстровані у виконавчому комітеті Ялтинської міської ради. 15 жовтня 2001 року ОСОБА_3 померла. 25 жовтня 2001 року ОСОБА_2, яка діяла від імені підприємства, продала все майно, в т.ч. ресторан "Учан-Су" ЮК "Леге Артис". Позивач також зазначав, що ресторан є спільно набутим ізОСОБА_3 майном, від якого він ніколи не відмовлявся і це майно ніколи між ними не було розділено. Крім того, в період переооформлення майна на ОСОБА_2 воно було спірним, знаходилося під арештом і остання не мала права його відчужувати. З цих підстав просив про задоволення позову.

ЮК "Леге-Артис" звернулася до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання її добросовісним набувачем ресторану "Учан-Су", вказуючи на те, що договір купівлі-продажу не порушує права ОСОБА_1, оскільки на момент укладення угоди він не був ні власником ресторану, ні учасником ПП "Компроміс".

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 липня 2002 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсною реєстрацію змін в п. 1.1 Статуту ПП "Компроміс", здійснену 13 серпня 2001 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради. Визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення ресторану "Учан-Су" від 25 жовтня 2001 року за адресою: АДРЕСА_1, укладений 25 жовтня 2001 року між приватним підприємством "Компроміс" і ЮК "Леге-Артис". У задоволенні зустрічного позову юридичної компанії "Леге-Артис" відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначених судових рішень з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи питання про визнання недійсною реєстрації змін до Статуту ПП "Компроміс", суд виходив з того, що в майні цього приватного підприємства є частка, яка згідно з КпШС України (2006-07) належить іншому з подружжя і виконавчий комітет Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, при здійсненні реєстрації, не вирішив питання щодо визначення розміру його частки у спільній власності подружжя.

При цьому, суд не вказав, вимоги якого Закону порушив виконавчий комітет Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим та не зазначив, вимогами якого Закону виконком повинен був керуватися, які б зобов'язували його визначати розмір частки кожного з подружжя при здійсненні реєстрації змін до Статуту.

Визнаючи угоду купівлі-продажу недійсною з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР, суд не зазначив вимогам якого закону не відповідає ця угода, які конкретно передбачені чинним, на час укладення угоди, законодавством положення були порушені.

Крім того, визнаючи угоду недійсною із зазначених підстав, суд не вирішив питання щодо наслідків, які тягне за собою визнання угоди недійсною відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, на яку фактично послався суд.

Суд не навів в рішенні даних про те, за захистом яких порушених прав звернувся позивач, в чому вони полягають з посиланням на норми законів, що врегульовують ці питання.

Оскільки рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, на що не звернув уваги апеляційний суд, залишаючи це рішення без змін, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2002 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 липня 2002 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.