У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     11 травня 2007 року    м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Патрюка М.В.,

     суддів:

     Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П.,

     розглянувши  справу  за  позовом  ОСОБА_1  до   ОСОБА_2   про
встановлення межі земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
та відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2  на  рішення
Орджонікідзевського міського суду від 14 липня 2006 року та ухвалу
апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада  2006
року,

                      в с т а н о в и л а :

     У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із  вищезазначеним
позовом, посилаючись на те, що він є власником будинку АДРЕСА_1. У
сусідньому будинку проживає відповідачка, син якої вирив  яму  для
зберігання овочів на відстані 60 см від фундаменту його будинку, а
поряд із стіною встановив металеву будку й побудував сарай на межі
земельних ділянок, чим порушує його права  як  власника.  Рішенням
погоджувальної  комісії  виконавчого  комітету  Орджонікідзевської
міської ради від 24 січня 2002 року рекомендовано встановити  межі
земельних ділянок на відстані 1 метра  від  будівель  для  надання
йому можливості їх обслуговування. З урахуванням розміру земельної
ділянки  відповідачки  йому  має   належати   більша   площа   для
обслуговування розташованих на його ділянці споруд, а тому  просив
його позов задовольнити та встановити межу земельної ділянки.

     ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом, посилаючись на  те,
що їй на праві власності належить будинок  АДРЕСА_2.  У  листопаді
2001 року ОСОБА_1 самовільно прибрав огорожу вийшовши за межі його
земельної ділянки на відстані на 3,5 метрів.  При  цьому  їй  було
спричинено матеріальний збиток  на  суму  550  грн.  та  заподіяна
моральна шкода, яку вона оцінила у 1 500 грн.

     Рішенням Орджонікідзевського міського суду від 14 липня  2006
року,   залишеним   без    змін    ухвалою    апеляційного    суду
Дніпропетровської  області  від  15   листопада   2006   року,   у
задоволенні позовних вимог сторін відмовлено.

     У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про  скасування
судових рішень з підстав порушення судами  норм  матеріального  та
процесуального права.

     Згідно ч.  2  ст.  324  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в  рішенні  суду,  чи
відкинуті  ним,   вирішувати   питання   про   достовірність   або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими.

     Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи,  що  судові
рішення  ухвалено  з  додержанням  судом  норм  матеріального   та
процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

     Відсутні  і  передбачені  ст.  338  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись ст. 332 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

     Рішення Орджонікідзевського міського суду від 14  липня  2006
року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від  15
листопада 2006 року залишити без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий

     М.В. Патрюк 

     Судді:

     Ю.В. Прокопчук  М.П. Пшонка