У Х В А Л А  I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 

     8 травня 2007 року      м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України в складі:

     Охрімчук Л.I., Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., -

     розглянувши  в  попередньому  судовому  засіданні  справу  за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, за  касаційною
скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Житомирської  області
від 4 грудня 2006 ( rs395039 ) (rs395039)
          року,

                       в с т а н о в и л а:

     У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в  суд  із  позовом  до
ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

     Зазначала,  що  17  червня  2003  року  вона,  як   приватний
підприємець, уклала з відповідачкою договір про повну  матеріальну
відповідальність,   згідно   якого   відповідачка    зобов'язалася
виконувати  роботу  по  продажу  продовольчих  та   непродовольчих
товарів з повною матеріальною  відповідальністю  за  прийнятий  на
реалізацію товар.

     Посилаючись  на  те,  що  при  проведенні  інвентаризації   в
магазині була виявлена нестача товарно-матеріальних  цінностей  на
суму 3 330 грн. 76 коп., про що було складено акт  від  24  лютого
2005 року, просила стягнути з відповідачки зазначену суму збитків.

     Рішенням Ємільчинського районного суду  Житомирської  області
від  30 червня 2006 року  в  задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_1
відмовлено.

     Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 4  грудня
2006  року  рішення  Ємільчинського  районного  суду  Житомирської
області від  30  червня  2006  року  скасовано  та  ухвалено  нове
рішення,  яким  позовні  вимоги  ОСОБА_1  задоволені:  стягнуто  з
ОСОБА_2 на її користь 3 330 грн. 75 коп. на  відшкодування  шкоди,
150 грн. витрат на правову допомогу, 51 грн. державного мита.

     У  касаційній  скарзі  ОСОБА_2  просить   скасувати   рішення
апеляційного суду, а рішення  суду  першої  інстанції  залишити  в
силі.,  посилаючись  на  неправильне   застосування   судом   норм
матеріального права та порушення норм процесуального права.

     Згідно із ч. 2 ст. 324  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підставами
касаційного  оскарження  є  неправильне  застосування  судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати
доведеними обставини, що не були встановлені  в  рішенні  суду  чи
відкинуті  ним,   вирішувати   питання   про   достовірність   або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими.

     Встановлено  й  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що
оскаржуване   судове   рішення   ухвалено   з   додержанням   норм
матеріального  та  процесуального  права,  а  доводи  скарги   цих
висновків не спростовують.

     Відсутні  й  передбачені  ст.  338  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

     Ураховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити в задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись статтями 332, 336,  337  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України

                     у  х  в  а  л  и  л  а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

     Рішення апеляційного суду Житомирської області від  4  грудня
2006  ( rs395039 ) (rs395039)
          року залишити без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Судді:

     Л.I. Охрімчук 

     Є.Ф. Левченко  Л.М. Лихута