У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Приморському районі м. Одеси (далі - ВВД ФСС НВВПЗ
України в Приморському районі м. Одеси), треті особи: ОСОБА_2,
ОСОБА_3про відшкодування моральної шкоди та витрат на придбання
ліків,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернулась з указаним позовом,
обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 31 березня 2001 року, під час
роботи на посаді IНФОРМАЦIЯ_1 з нею стався нещасний випадок, в
результаті якого вона втратила працездатність. Висновком МСЕК від
8 вересня 2001 року їй встановлено стійку втрату професійної
працездатності у розмірі 45 % та визнано інвалідом 3-ої групи. ВВД
ФСС НВВПЗ України в Приморському районі м. Одеси виплатило їй
одноразову допомогу та призначило щомісячні страхові виплати в
сумі 191 грн. 20 коп. Проте у відшкодуванні спричиненої їй
моральної шкоди та витрат на придбання ліків на суму 1 363 грн. 49
коп. їй було відмовлено. Посилаючись на зазначені обставини,
позивачка просила про задоволення позовних вимог.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської
області від 3 листопада 2003 року позов задоволено частково:
стягнуто з ВВД ФСС НВВПЗ України в Приморському районі м. Одеси на
користь ОСОБА_1 1 363 грн. 49 коп. витрат на придбання ліків та 3
000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого
2004 року рішення Корсунь-Шевченківського районного суду
Черкаської області від 3 листопада 2003 року скасовано та ухвалено
нове рішення. Стягнуто з ВВД ФСС НВВПЗ України в Приморському
районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 1 363 грн. 49 коп. витрат на
придбання ліків. В задоволенні позову про відшкодування моральної
шкоди відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України скарзі, ОСОБА_1 просить
рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2004
року скасувати, а рішення Корсунь-Шевченківського районного суду
Черкаської області від 3 листопада 2003 року залишити в силі,
посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди,
апеляційній суд виходив з того, що позивачкою пропущено
встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
строк звернення до суду, оскільки спори про відшкодування шкоди
заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з
виконанням трудових обов'язків, підлягають судовому розгляду в
порядку, передбаченому главою ХV КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції
погодитись не можна з огляду на наступне.
1 квітня 2001 року вступив в дію Закон України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
від 23.09.1999 р. №
1105-ХIV, відповідно до положень якого відповідачем у спорах про
право на страхові виплати у разі нещасного випадку на виробництві
є саме Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України, а не роботодавець.
При цьому, порядок розгляду таких спорів у судовому порядку
встановлено ст. 55 вказаного Закону, яка не передбачає тримісячний
строк звернення до суду за захистом порушеного права і не містить
вказівки на те, що ці спори підлягають розгляду у судовому
порядку, встановленому главою ХV КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Відповідно до п. 2 розділу ХI "Прикінцеві положення" Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
до приведення
законодавства України у відповідність із цим Законом законодавчі
та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.
Тобто, з моменту вступу в дію зазначеного Закону до
правовідносин, що регулюються цим Законом необхідно застосовувати
загальний трирічний строк позовної давності, а не передбачений ст.
233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
тримісячний термін звернення до суду.
Судом першої інстанції встановлено, що нещасний випадок з
ОСОБА_1 стався 31 березня 2001 року, а стійка втрата
працездатності їй встановлена висновком МСЕК від 8 вересня 2001
року. Оскільки стійка втрата професійної працездатності сталася
під час дії зазначеного Закону, який є спеціальним для даних
правовідносин, застосування ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
судом
апеляційної інстанції є помилковим.
За таких обставин, коли рішення суду апеляційної інстанції
ухвалено з порушенням норм матеріального права, воно не може
вважатись законним і обгрунтованим.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
постановлене у справі рішення апеляційного суду скасувати, а
рішення суду першої інстанції - залишити в силі, як помилково
скасоване.
Керуючись ст. 335, п. 3 ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого
2004 року скасувати, а рішення Корсунь-Шевченківського районного
суду Черкаської області від 3 листопада 2003 року - залишити в
силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка
Ю.Г. Тітов