У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   3 травня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

            справах Верховного Суду України в складі:

           Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Охрімчук Л.I., 

     розглянувши в попередньому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
справу за позовом  ОСОБА_1  до  Чутівського  районного  споживчого
товариства  про  виділення  частки  (паю)   з   майна   споживчого
товариства,  видачу  майнового  сертифікату  на  частку  майна  та
виплату дивідендів,  за  касаційною  скаргою  ОСОБА_1  на  рішення
Машівського районного суду Полтавської області від 30 серпня  2006
року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня
2006 ( rs277264 ) (rs277264)
         року,

                       в с т а н о в и л а:

     ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду  України  з  касаційною
скаргою на рішення Машівського районного суду Полтавської  області
від 30.08.2006 р., залишене  без  змін  ухвалою  Апеляційного суду
Полтавської області від 25.10.2006 р., яким у позові відмовлено.

     В обгрунтування  касаційної  скарги  ОСОБА_1  посилається  на
неправильне  застосування  судами  норм  матеріального  права   та
порушення норм процесуального  права,  в  зв'язку  з  чим  ставить
питання про скасування судових рішень  та  направлення  справи  на
новий розгляд.

     Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач вказує на те,
що судові рішення, на його думку, є законними та обгрунтованими.

     Колегія суддів дійшла висновку,  що  підстави  для  перегляду
судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

     Відмовляючи в позові,  суд  першої  інстанції  з  урахуванням
фактичних обставин справи виходив з того, що ОСОБА_1  не  виконала
умов Програми завершення розмежування і  закріплення  власності  у
споживчій кооперації України та втратила право  на  нараховану  їй
частку в майні споживчого товариства.

     Апеляційний суд  погодився  з  таким  висновком  суду  першої
інстанції.

     Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підставами
касаційного  оскарження  є  неправильне  застосування  судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.

     Згідно  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд   касаційної
інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати  доведеними
обставини, що не були встановлені в  рішенні  суду,  чи  відкинуті
ним, вирішувати питання про достовірність того чи  іншого  доказу,
про перевагу одних доказів над іншими.

     Встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що  рішення
судів  ухвалені  з  додержанням  судами  норм   матеріального   та
процесуального права, а також відсутні передбачені ч.  1  ст.  338
ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підстави  для  обов'язкового  скасування
судового рішення.

     Наведені  у  касаційній  скарзі  доводи  висновок  судів   не
спростовують.

     Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                     у  х  в  а  л  и  л  а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

     Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 30
серпня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду  Полтавської  області
від 25 жовтня 2006 ( rs277264 ) (rs277264)
         року залишити без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

                 Судді Верховного Суду України :

     Є.Ф. Левченко

     Л.М. Лихата

     Л.I. Охрімчук