У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 квітня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом першого
заступника прокурора Київської області в інтересах Козинської
селищної ради Обухівського району та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її
в придатний для використання стан,
в с т а н о в и л а:
У січні 2006 року перший заступник прокурора Київської
області в інтересах Козинської селищної ради Обухівського району
та ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про повернення
самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний
для використання стан.
Зазначав, що при перевірці додержання вимог земельного
законодавства та законодавства про містобудування було
встановлено, що ОСОБА_2, маючи у приватній власності земельну
ділянку площею 0,124 га, яка розташована на території АДРЕСА_1,
самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,04 га, яка примикає
до її ділянки і належить частково до земель Козинської селищної
ради та землевласника ОСОБА_1, на якій самовільно побудувала
альтанку, паркани, господарські споруди, сауну.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 відмовилася повернути
самовільно зайняті земельні ділянки, просив зобов'язати ОСОБА_2
звільнити земельну ділянку площею 0,038 га, яка належить до земель
селищної ради в районі берега водойми та знести побудовані на ній
споруди, а також звільнити самовільно зайняту земельну ділянку
площею 0,003 га, що належить ОСОБА_1 та знести збудовані на ній
споруди.
Заочним рішенням Обухівського районного суду від 21 березня
2006 року позовні вимоги задоволені: зобов'язано ОСОБА_2 звільнити
самовільно зайняті земельні ділянки Козинської селищної ради та
ОСОБА_1 шляхом знесення належних їй споруд і повернути їх у
придатний для використання стан.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2006
року рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до
суду першої інстанції.
У касаційних скаргах заступник прокурора Київської області та
ОСОБА_1 просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і
залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального права та
порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить на
праві власності земельна ділянка площею 0,291 га, яка розташована
на АДРЕСА_1.
За цільовим призначенням земельна ділянка використовується
для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських
будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства.
Зазначена земельна ділянка з одного боку межує з земельною
ділянкою ОСОБА_2
Судом встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняла земельну
ділянку площею 0,003 га, яка є власністю ОСОБА_1 та земельну
ділянку площею 0,038 га вздовж берега водойми, що відноситься до
земель селищної ради і є водоохоронною зоною.
При цьому суд встановив, що на землях самозахвату ОСОБА_2
збудувала паркан вздовж берега водойми, господарський блок, який
збудований з істотними порушеннями законодавства про
містобудування, планування і забудову міських і сільських
поселень, альтанку, 2 причали, паркан.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з
доведеності факту порушення інтересів територіальної громади та
особисто ОСОБА_1, оскільки в результаті зазначених дій ОСОБА_2,
члени територіальної громади позбавлені доступу в зону відпочинку,
відсутній доступ для обслуговування водойми і прибережної захисної
смуги, створено перешкоди ОСОБА_1 для користування належною
земельною ділянкою.
Виходячи з положень ст.ст. 14, 41 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 12, 60, 61, 116, 212 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого
висновку про наявність підстав для задоволення позову про
зобов'язання відповідачки звільнити самовільно зайняті земельні
ділянки та приведення їх у належний стан шляхом демонтажу
самовільних споруд.
Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим
обставинам справи та вимогам матеріального закону.
Висновки апеляційного суду про порушення судом першої
інстанції процесуальних норм права, розгляд справи у відсутність
відповідачки та її представника є необгрунтованими та
спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, у разі
неявки в судове засідання відповідача, який належним чином
повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини
неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд
може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів,
якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Встановлено, що зазначена справа призначалася до розгляду
неодноразово. Однак її розгляд відкладався із-за неявки в судове
засідання відповідачки та її представника у зв'язку з чим суд
розглянув справу в порядку заочного провадження.
Про розгляд справи відповідачка та її представник
повідомлялись судом належним чином.
За таких обставин апеляційний суд безпідставно скасував
судове рішення, ухвалене згідно з законом, чим допустив порушення
норм матеріального та процесуального права.
З наведених підстав, ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а:
Касаційні скарги заступника прокурора Київської області та
ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2006
року скасувати, а заочне рішенням Обухівського районного суду від
21 березня 2006 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Ю.Л. Сенін