Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Корпорації " 2705 MANAGEMENT ІNC." на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року у справі за позовом Корпорації " 2705 MANAGEMENT ІNC." до Управління культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій,

У листопаді 2016 року Корпорація " 2705 MANAGEMENT ІNC." звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, в якому просила:

- визнати протиправними дії Управління культури, охорони об'єктів культурної спадщини щодо зобов'язання укладання договору охорони культурної спадщини на будівлю по вул. Тираспольській, 4, м. Одеса.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року у задоволенні позовних вимог Корпорації " 2705 MANAGEMENT ІNC." було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року апеляційну скаргу Корпорації "2705 MANAGEMENT ІNC." було залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі Корпорація " 2705 MANAGEMENT ІNC.", не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Управлінням культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Корпорації " 2705 MANAGEMENT ІNC." без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Корпорації "MANAGEMENT INC." належать на праві власності нежилі приміщення, що знаходяться з адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 4, загальною площею 2347,00 м-2..

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 року № 970 (970-63-п) "Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР" зазначену будівлю віднесено до списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави.

Управління культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації листом на адресу Корпорації "MANAGEMENT INC." від 05.08.2016 року повідомило позивача про необхідність укласти охоронний договір на вищевказаний об'єкт відповідно до статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з відповідним органом охорони культурної спадщини та попередило про відповідальність за ухилення від підписання охоронного договору або за порушення режиму використання пам'ятки. 01.11.2016 року відповідачем на адресу позивача направлено лист аналогічного змісту.

Корпорацією "MANAGEMENT INC." 09.09.2016 року направлено відповідь на лист Управління культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 05.08.2016 року, в якому зазначено, що відповідно до порядку обліку об'єктів культурної спадщини існують два державних реєстри нерухомих пам'яток України: нерухомі пам'ятки України національного значення та нерухомі пам'ятки України місцевого значення, однак, в жодному з переліків нерухомих пам'яток України не міститься інформація щодо будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська,4. З урахуванням наведеного, позивачем зроблено висновок, що вищевказана будівля не є об'єктом культурної спадщини, в зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для укладення охоронного договору.

Управління культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації листом від 04.09.2016 року № 0113/2160сп повідомило позивача про необхідності укласти охоронний договір на користування приміщеннями будівлі-пам'ятки та акцентувало увагу на тому, що згідно із пунктом 3 розділу Х Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) , об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (3600-09) , визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону. Таким чином, на будівлю, розташовану по вул. Тираспольській, 4 (колишній палац Каліо, споруджений у 1834 році за проектом архітектора Торічеллі Г.І.) розповсюджується статус пам'ятки.

Не погоджуючись з такою вимогою, Корпорація " 2705 MANAGEMENT ІNC." звернулася до суду з даним позовом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини врегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) .

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону культурної спадщини", занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини", порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1760 (1760-2001-п) затверджено Порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об'єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об'єктів місцевого значення).

На кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Облікова документація на об'єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) визнаються пам'ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Пропозиції щодо включення щойно виявлених об'єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об'єктів культурної спадщини.

Усім пам'яткам культурної спадщини у разі занесення до Реєстру присвоюються охоронні номери, що не можуть дублюватися.

Відповідно до пункту 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) , об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (3600-09) , визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Пунктом 4 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (2245-15) передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключения) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Пунктом 17 частини 1 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам'ятки.

Згідно із статтею 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що будівлю, розташовану по вул. Тираспольській, 4, у м. Одесі, віднесено до списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. Оскільки на даний час не вирішено питання про включення (невключения) вказаної будівлі до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, отже в силу пункту 4 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (2245-15) будівля, розташована по вул. Тираспольській, 4, у м. Одесі, є пам'яткою відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) до вирішення питання про її включення (невключения) до Реєстру.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суди розглядаючи справу по суті заявлених вимог не встановили дійсний характер правовідносин, що склалися між сторонами, суть права, про захист якого позивач звернувся до адміністративного суду, не врахували позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України у справі № 5011-48/950-2012 від 09.09.2014 року, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід належним чином з'ясувати всі обставини справи, дослідити наявні докази, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, встановити дійсний характер правовідносин, що склалися між сторонами, суть права, про захист якого позивач звернувся до адміністративного суду та вирішити питання, чи належить розглядати дану справу в порядку адміністративного судочинства та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Корпорації " 2705 MANAGEMENT ІNC." - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року - скасувати.

Справу за позовом Корпорації " 2705 MANAGEMENT ІNC." до Управління культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.