Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Коломийська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 2 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. Частка квартири позивачів від цілого будинку становить 48/100. Квартира АДРЕСА_1належить відповідачці та її частка становить 52/100 від цілого будинку. Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 1 березня 1954 року за будинком зареєстровано 726,95 кв.м земельної ділянки. Крім зазначеної земельної ділянки, виконавчий комітет закріпив за будинком під городні ділянки земельну ділянку розміром 608 кв. м. У подальшому рішенням зазначеного виконавчого комітету від 19 грудня 2001 року № 497 їхній будинок знято з балансу міської ради, тому вони вирішили приватизувати земельну ділянку. Оскільки відповідачка не погоджувалася із запропонованим варіантом користування земельною ділянкою, просили суд встановити такий порядок.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 2 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2008 року, позов задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою по вул. АДРЕСА_1 загальною площею 1380,50 кв.м між співвласниками житлового будинку: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за яким виділено в користування позивачів земельну ділянку площею 662,64 кв.м, що становить 48/100 площі загальної земельної ділянки; виділено у користування ОСОБА_7 земельну ділянку площею 717,86 кв.м, що становить 52/100 площі загальної земельної ділянки.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що сторони є співвласниками двоквартирного житлового будинку, згоди щодо порядку користування закріпленою за будинком земельною ділянкою сторони не дійшли, а тому такий порядок слід встановити пропорційно розміру часток сторін у спільній власності на житловий будинок.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України).

Згідно із ч. 1 ст. 42 ЗК України 1991 року, який був чинним на час приватизації сторонами квартир, використання земельної ділянки громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної часткової власності, визначається співвласниками будинку пропорційно розміру їх часток у спільній власності на будинок.

Судом установлено, що сторони на підставі та в порядку, передбачених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , стали власниками квартир двоквартирного будинку АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 19 грудня 2001 року № 497 будинок знято з балансу виробничого житлового експлуатаційно-ремонтного підприємства та зобов'язано власників квартир виготовити свідоцтво про право спільної часткової власності на будинок на свої імена.

На підставі ч. 1 ст. 30 ЗК України 1991 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Судом також установлено, що рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 1 березня 1954 року за будинком для його обслуговування закріплено земельну ділянку площею 726,95 кв.м. У подальшому виконавчий комітет закріпив за будинком земельну ділянку розміром 608 кв.м. під городні грядки.

Однак, встановлюючи між сторонами порядок користування земельною ділянкою, суд зазначеного вище до уваги не взяв і не врахував, що в разі приватизації квартир до їхніх власників переходить право користування лише прибудинковою територією, і визначив порядок користування й земельною ділянкою, яка закріплена за будинком для іншої мети, не з'ясувавши при цьому, кому саме та на яких умовах вона надана. Також, установивши, що за будинком закріплені земельні ділянки площею 726,95 кв.м та 608 кв.м., що загалом становить 1334,95 кв. м суд встановив порядок користування сторонами земельною ділянкою площею 1380,5 кв. м, вирішивши таким чином питання про користування частиною земельної ділянки, яка сторонам у справі в установленому законом порядку взагалі не надавалась.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення, допущене судом першої інстанції, не було усунено апеляційним судом, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 2 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.