У Х В А Л А  IМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
 
                   18 квітня 2007 року  м. Київ
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України у складі :
 
     головуючого
 
     Патрюка М.В.,
     суддів:
 
     Лященко Н.П., Романюка Я.М.,
 
     розглянувши  справу  за   позовом   ОСОБА_1   до   Державного
казначейства України, головного управління МВС України в Київській
області, Бориспільського міськрайонного відділу  внутрішніх  справ
ГУ МВС України в Київській  області,  державного  департаменту  по
виконанню покарань  про  відшкодування  моральної  шкоди  завданої
громадянинові  незаконними  діями  органів  дізнання,   досудового
слідства, прокуратури і суду,  за  касаційною  скаргою  Державного
казначейства  України  на  рішення  Березанського  міського   суду
Київської області від 7 липня 2006  року  та  ухвалу  апеляційного
суду Київської області від 21 грудня 2006 року ( rs456512 ) (rs456512)
        ,
                       в с т а н о в и л а:
     У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд із вищезазначеним
позовом посилаючись на те, що  вироком  Бориспільського  районного
суду від 16 січня 2001 року його засуджено за ст. 45, ч. 2 ст. 140
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до двох років  позбавлення  волі  умовно  з
іспитовим строком на 2 роки. 27  квітня  2001  року  у  зв'язку  з
ухиленням  від  відбування  покарання  постановою  Бориспільського
районного суду умовне засудження було скасоване і його  направлено
в  місця  позбавлення  волі  строком  на  два  роки,   а   вироком
Деснянського районного суду м. Києва від  IНФОРМАЦIЯ_1  року  його
було засуджено за ст.  15,  ст.  71,  ч.  2  ст.  185  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
          до  двох  років  шести  місяців  позбавлення  волі  з
частковим приєднанням не відбутої  частини  покарання  за  вироком
Бориспільського районного суду від 16 січня 2001 року.  Постановою
Iрпінського міського суду Київської області  від  15  квітня  2004
року його  було  умовно  -  достроково  звільнено  від  відбування
покарання строком на 7 місяців 19 днів.
     31 січня 2005 року він був затриманий працівниками міліції  в
м. Києві та незаконно направлений для  відбування  покарання,  від
якого раніше  був  звільнений,  в  Березанську  ВК-95.  Постановою
Березанського  міського  суду  від  30  вересня  2005  року   його
звільнено з місць  позбавлення  волі.  Оскільки  таким  незаконним
затриманням та протиправним утриманням в місцях  позбавлення  волі
йому  спричинені  душевні  хвилювання  й  він  зазнав  від   цього
моральної шкоди, то  просив стягнути на її відшкодування  255  000
грн.
     Рішенням Березанського міського суду Київської області від  7
липня 2006 року, залишеним  без  змін  ухвалою  апеляційного  суду
Київської області  від  21  грудня  2006  року,  позов  задоволено
частково. Визначено ОСОБА_1. розмір відшкодування моральної  шкоди
в сумі 50 000 грн. та зобов'язано  Державне  казначейство  України
сплатити зазначену суму із коштів Державного бюджету України.
     У касаційній скарзі Державного казначейства України ставиться
питання про скасування судових рішень  з  підстав  порушення  норм
матеріального та процесуального права.
     Згідно ч.  2  ст.  324  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
     Відповідно до вимог  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в  рішенні  суду,  чи
відкинуті  ним,   вирішувати   питання   про   достовірність   або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими.
     Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи,  що  судове
рішення  ухвалено  з  додержанням  судом  норм  матеріального   та
процесуального  права  і   доводи   скарги   його   висновків   не
спростовують.
     Відсутні  і  передбачені  ст.  338  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
     Керуючись ст. 332 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
 
                     у  х  в  а  л  и  л  а :
     Касаційну скаргу Державного казначейства України відхилити.
     Рішення Березанського міського суду Київської області  від  7
липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області  від
21 грудня 2006 року залишити без змін ( rs456512 ) (rs456512)
        .
     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
 
 
     Головуючий
 
     М.В. Патрюк 
     Судді:
 
     Н.П. Лященко  Я.М. Романюк