У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого: Яреми А.Г.
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна
Ю.Л.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право
на користування жилими приміщеннями; за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" про визнання особи
такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,
визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,
визнання договору купівлі-продажу недійсним і витребування
квартири з чужого незаконного володіння; за позовом
виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" до ОСОБА_1, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів
купівлі-продажу і витребування майна та виселення, та за позовом
ОСОБА_6 до виробничо-аграрного об'єднання "Масандра", третіх осіб:
ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання
неправомірними дій юридичної особи, визнання дійсним договору
купівлі-продажу,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 1996 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили
право на користування жилими приміщеннями у квартирі АДРЕСА_1,
мотивуючи тим, що відповідачі без поважних на те причин не
проживали в спірній квартирі більше 6 місяців - з січня 1996
року.
Рішенням Ялтинського міського суду від 9 грудня 1996 року
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 були визнані такими, що втратили право
на користування жилим приміщенням у спірній квартирі. На підставі
судового рішення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 були виписані із
квартири, а ВАТ "Масандра" наказом НОМЕР_1 передало квартиру у
приватну власність ОСОБА_1
Постановою Президії Верховного суду АРК від 18 квітня 1997
року було скасовано рішення Ялтинського міського суду від 9 грудня
1996 року і справа направлена на новий розгляд до суду першої
інстанції.
У травні 1997 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернулись до
суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" про визнання особи
такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,
визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,
визнання договору купівлі-продажу недійсним і витребування
квартири з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що син
позивача ОСОБА_1 ніколи не проживав в спірній квартирі, постійно
після розлучення батьків проживав з матір'ю по АДРЕСА_2, звідки
був призваний на дійсну військову службу у 1996 році, а тому
втратив право на користування спірною квартирою. Оскільки, як
вказували позивачі ОСОБА_2, мати ОСОБА_1, скориставшись їх
тимчасовою відсутністю, за виданою сином довіреністю після
розгляду в суді у їх відсутність справи і незаконної виписки з
квартири, приватизувала спірну квартиру у лютому 1997 року, а 21
березня 1997 року продала квартиру ОСОБА_5, а остання 26 квітня
1997 року продала квартиру ОСОБА_9, то позивачі по зустрічному
позову просили також визнати недійсними свідоцтво про право
власності на квартиру, договори купівлі-продажу спірної квартири.
В подальшому просили виселити із спірної квартири спадкоємця
останніх власників квартири ОСОБА_6 та її дочку - ОСОБА_8, які
фактично проживають у квартирі.
У червні 1999 року виробничо-аграрне об'єднання "Масандра"
звернулось у суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_9, а в
подальшому і до правонаступників останнього ОСОБА_6, ОСОБА_7 про
визнання недійсними договорів купівлі-продажу і витребування майна
та виселення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що дозвіл на
приватизацію квартири видавався ОСОБА_1 при існуванні рішення
суду, яке в подальшому було скасовано. Узв'зку з цим вважали, що
спірну квартиру відчужено незаконно, без згоди наймача ОСОБА_2
У березні 2003 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним
позовом до виробничо-аграрного об'єднання "Масандра", третіх осіб:
ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_8 ОСОБА_7 про визнання
неправомірними дій юридичної особи в частині розприватизації
спірної квартири після скасування одного із рішень суду, яке не
набрало чинності. Також просила визнати дійсним договір
купівлі-продажу спірної квартири від 28 квітня 1997 року,
укладений між ОСОБА_5 та її покійним чоловіком ОСОБА_9
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Ялтинського міського суду АРК від 25 травня
2004 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлен о. Позовні вимоги
ОСОБА_2, ОСОБА_3, виробничо-аграрного об'єднання "Масандра"
задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування
квартирою АДРЕСА_1, Визнано недійсним свідоцтво НОМЕР_2 про право
власності на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1, видане на ім'я
ОСОБА_1 Визнано недійсними договори купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 НОМЕР_3 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, НОМЕР_4 між ОСОБА_5 та
ОСОБА_9 Виселено ОСОБА_6 та ОСОБА_8 із квартири АДРЕСА_1. У
задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13
жовтня 2004 року частково скасовано рішення Ялтинського міського
суду від 25 травня 2004 року та ухвалено нове, яким ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позову про визнання
недійсними договорів купівлі-продажу та свідоцтва про право
власності на квартиру АДРЕСА_1 і відмовлено у виселенні ОСОБА_6 та
ОСОБА_8 із вказаної квартири.
У касаційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3 та заступник прокурора
Автономної Республіки Крим просять скасувати рішення апеляційного
суду і залишити в силі рішення Ялтинського міського суду від 25
травня 2004 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають
частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в задоволенні позову про визнання
недійсними договорів купівлі-продажу та свідоцтва про право
власності на квартиру АДРЕСА_1, а також у виселенні ОСОБА_6 та
ОСОБА_8 із вказаної квартири, апеляційний суд виходив із того, що
власник квартири ВАТ "Масандра" добровільно розпорядився своєю
власністю - видав свідоцтво про право власності на спірну квартиру
ОСОБА_1 після рішення Ялтинського міського суду від 9 грудня 1996
року про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 такими, що втратили
право на користування жилим приміщенням, а тому квартира вибула з
володіння ВАТ "Масандра" у встановленому законом порядку і на
законних підставах була продана. На думку суду та обставина, що в
подальшому згадане рішення суду було скасоване, не породжує
правових наслідків для витребування майна.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно з п.4 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного
житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
право на приватизацію квартир
(будинків) державного житлового фонду з використанням житлових
чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих
квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих
поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Частково скасувавши рішення Ялтинського міського суду від 25
травня 2004 року, апеляційний суд АРК залишив без зміни дане
рішення в частині вимог про визнання осіб такими, що втратили
право на користування жилим приміщенням у спірній квартирі. А тому
за рішенням суду ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про
визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на
користування жилим приміщенням, а ОСОБА_1 визнаний таким, що
втратив право на користування жилим приміщенням у квартирі
АДРЕСА_1. При цьому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 у спірну
квартиру не поселявся і не проживав у ній, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 та
ОСОБА_5 лише тимчасово у квартирі не проживали і тому не втратили
право на неї. Ці висновки суду першої інстанції нічим не
спростовані. До того ж вони підтверджуються постановою про
закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та інших по факту
шахрайства від 6 жовтня 2003 року та іншими матеріалами
кримінальної справи №75588.
Оскільки ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив право на
користування жилим приміщенням у спірній квартирі, як особа, яка
ніколи не поселялась та не проживала у спірній квартирі, то він не
мав права і на приватизацію даної квартири, а отже не являється і
власником квартири.
А тому висновок апеляційного суду про те, що квартира була на
законних підставах передана у власність ОСОБА_1, а потім ним
реалізована, суперечить чинному законодавству та матеріалам
справи.
За таких обставин рішення апеляційного суду про скасування
рішення Ялтинського міського суду АРК від 25 травня 2004 року в
частині визнання недійсним свідоцтва НОМЕР_2 про право власності
на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_1,
підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в цій
частині - залишенню без зміни як таке, що постановлене з
дотриманням норм матеріального і процесуального права та помилково
скасоване.
Хоч апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні вимог про
визнання договорів купівлі-продажу недійсними, і послався на
положення ст.145 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року, але не
врахував, що в даному випадку, квартира, яка відносилась до
державного житлового фонду і знаходилась у користуванні ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спочатку була безпідставно поза їх волею
приватизована ОСОБА_1, а потім поза їх волею продана іншим особам.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано прийшов
до висновку про незаконність всіх угод відносно спірної квартири і
поновив право ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на проживання у
спірній квартирі.
В той же час всупереч вимогам ст.216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при визнанні угод недійсними суд не вирішив питання про повернення
сторонам отриманого по угодах.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне залишити
в силі рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині
визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування жилим
приміщенням, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування
жилим приміщенням, та рішення в частині відмови ОСОБА_6 в
задоволенні позовних вимог як такі, що постановлені в з
дотриманням норм матеріального та процесуального права та не
оскаржуються
В іншій частині судові рішення підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.336, 338, 343, 344 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України,
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та заступника прокурора
Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13
жовтня 2004 року в частині скасування рішення Ялтинського міського
суду АРК від 25 травня 2004 року про визнання недійсним
свідоцтва про право власності на жиле приміщення скасувати,
залишивши в силі в цій частині рішення Ялтинського міського суду
АРК від 25 травня 2004 року.
Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13
жовтня 2004 року і рішення Ялтинського міського суду від 25 травня
2004 року в частині позовних вимог про визнання договорів
купівлі-продажу недійсними і витребування квартири з чужого
незаконного володіння скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення
залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.
Охрімчук Л.I.
Сенін Ю.Л.