Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання договору дарування недійсним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, виділ квартири в натурі, стягнення грошової компенсації вартості частки в спільній сумісній власності подружжя; за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення; за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_5, ОСОБА_1, про визнання договору дарування недійсним, визнання договору купівлі-продажу дійсним,

У березні 2004 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 21 листопада 2002 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1

Указувала, що ця угода є удаваною, оскільки приховувала договір купівлі-продажу квартири, за яку було сплачено 50 300 грн., з яких 16 200 грн. позичила її мати ОСОБА_7

Вважаючи, що квартира є спільним майном подружжя, а проживання разом зі ОСОБА_2 неможливе, просила визнати договір дарування недійсним, визнати договір купівлі-продажу дійсним, виділити квартиру в натурі відповідачу, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію вартості частки в спільній сумісній власності подружжя, яка складає 86 016 грн. 50 коп.

У подальшому ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення її з донькою, оскільки відповідач чинить в цьому перешкоди.

У грудні 2004 року до суду із позовом звернулася ОСОБА_8 - мати ОСОБА_2, посилаючись на те, що укладений 21 листопада 2002 року договір дарування квартири фактично приховує договору купівлі-продажу. Однак квартиру придбала вона за власні кошти, маючи на меті подарувати її синові. А тому просила визнати договір дарування недійсним, а договір купівлі-продажу - дійсним.

Рішенням Рівненського міського суду від 7 червня 2006 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, виділ квартири в натурі, стягнення грошової компенсації вартості частки в спільній сумісній власності подружжя задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири, а договір купівлі-продажу визнано дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири. У решті позову ОСОБА_1 та в позові ОСОБА_8 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 8 травня 2008 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, виділ квартири в натурі, стягнення грошової компенсації вартості частки в спільній сумісній власності подружжя відмовлено. Позов ОСОБА_8 задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири. Договір купівлі-продажу визнано дійсним та покупцем за цим договором визнано ОСОБА_8

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17 червня 2008 року роз'яснено, що за ОСОБА_8 визнано право власності на квартиру.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 8 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.