У Х В А Л А
 
                          Iменем Ураїни
 
     11 квітня  2007  р.
     м.Київ
 
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі:
     головуючого   Патрюка М.В.,
     суддів:   Костенка А.В., Прокопчука Ю.В.,
     Пшонки М.П., Тітова Ю.Г.
     розглянувши в судовому засіданні справу за  позовом  ОСОБА_1,
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним  свідоцтва  про
право на спадщину за заповітом  та  визнання  права  власності  на
частину будинку в порядку спадкування,
 
                        в с т а н о в и в
     В лютому 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись  з  вказаним
позовом, мотивуючи тим,  що  IНФОРМАЦIЯ_1  року  помер  їх  батько
ОСОБА_4, який був власником 16/25 частин будинку по АДРЕСА_1.  При
житті 30 серпня 1999 року батько заповів 1/2 частину будинку своїй
дружині ОСОБА_3, у зв'язку з чим 3 березня 2003 року  нотаріальною
конторою м.Переяслав-Хмельницька  їй  було  видано  свідоцтво  про
право на спадщину.
     Посилаючись  на  зазначені  обставини,  а  також  на  те,  що
батькові належав не весь будинок, а  тільки  16/25  його  частини,
позивачі просили, про задоволення позовних вимог.
     Рішенням   Переяслав-Хмельницького   міськрайсуду   Київської
області від 20 травня 2003 року позов задоволено частково:
     - визнано свідоцтво про право на  спадщину  за  заповітом  на
ім'я ОСОБА_3 про спадкування 1/2 частини будинку 5-А  по  провулку
Коцюбинського  в   м.Переяслав-Хмельницькому,   виданого   міською
державною нотаріальною конторою 03.03.2003  року,  реєстр  НОМЕР_1
частково недійсним;
     - визнано за ОСОБА_3 право власності  за  заповітом  на  8/25
частин будинку;
     - визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право  власності  по
5/50 частин спірного будинку за кожною;
     - стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  90,05  грн.  судових
витрат.
     Рішенням апеляційного суду Київської області  від  24  квітня
2004 року рішення суду  першої  інстанції  скасовано  та  ухвалено
нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
     - визнано право власності за ОСОБА_1 на 7/100, а  за  ОСОБА_3
на 57/100 частин будинку;
     - стягнуто з ОСОБА_3  на  користь  ОСОБА_1  58  грн.  судових
витрат;
     - в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
     В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить  скасувати  рішення  суду
апеляційної інстанції та  залишити  в  силі  рішення  суду  першої
інстанції  посилаючись  на  неправильне  застосування  судом  норм
матеріального права.
     Касаційна скарга  підлягає  частковому  задоволенню  з  таких
підстав.
     Судом встановлено, що після смерті IНФОРМАЦIЯ_1 року  ОСОБА_4
відкрилась спадщина на 16/25 частин будинку АДРЕСА_1. Спадкоємцями
за законом є дочки померлого  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  та  його  дружина
ОСОБА_3, Крім того, ОСОБА_3 згідно заповіту  від  30  серпня  1999
року спадкодавець заповів 1/2 частину належного йому будинку.
     Відповідно до ст.  48  ЦК  України  (1963  ( 1540-06 ) (1540-06)
          року)
недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.
     Ухвалюючи рішення щодо відмови про визнання заповіту частково
недійсним, апеляційний  суд  вимоги  зазначеної  норми  закону  не
врахував та в порушення вимог ст.ст. 15,  202  ЦПК  України  (1963
( 1501-06 ) (1501-06)
         року) не звернув уваги на  те,  що  на  час  складення
заповіту спадкодавець  не  був  власником  всього  будинку  й  міг
розпорядитися лише належними  йому  16/25  частинами  та  належним
чином не з'ясував на яку частину будинку  відкрилась  спадщина  за
законом, а відтак неправильно визначив і частки сторін.
     Крім того, в  порушення  вимог  ст.  203  ЦПК  України  (1963
( 1501-06 ) (1501-06)
         року) в резолютивній частині рішення апеляційного суду
відсутній висновок про задоволення або відмову в позові ОСОБА_2.
     За таких обставин коли рішення апеляційного суду  ухвалено  з
порушенням норм матеріального й процесуального права воно не  може
вважатись законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню.
     Не може залишись в силі  і  рішення  суду  першої  інстанції,
оскільки постановляючи  рішення  про  визнання  за  ОСОБА_2  право
власності на 5/50 частин будинку, суд не встановив факт  прийняття
нею спадщини  в  порядку  передбаченому  ст.  549  ЦК  України  (в
редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
         року).
     Тому ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд.
     На  підставі  наведеного,  керуючись  ст.  336  ЦПК   України
( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів Судової  палати  у  цивільних  справах
Верховного Суду України,
 
                          у х в а л и в:
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
     Рішення Переяслав-Хмельницького міського суду від  20  травня
2003 року та рішення апеляційного суду Київської  області  від  23
квітня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий   М.В.Патрюк
     судді   А.В.Костенко
     Ю.В.Прокопчук
     М.П.Пшонка
     ЮГ.Тітов