У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Сеніна Ю.Л.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
військової частини А-2170, житлової комісії військової частини
А-2170 (треті особи - Тернопільська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4) про визнання недійсними і незаконними рішень про розподіл
житла та зарахування на квартирний облік, визнання недійсною
прописки та зняття з квартирного обліку,
в с т а н о в и л а :
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що рішення командування та житлової
комісії військової частини від 12 березня 1993 року про
зарахування ОСОБА_2 із сім'єю на квартирний облік є незаконним,
оскільки сім'я ОСОБА_2 на час прийняття такого рішення була
забезпечена житлом у м. Тернополі, у зв"язку з цим є незаконним і
рішення житлової комісії військової частини А-2170 від 11 лютого
2003 року про виділення двокімнатної АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та членам
його сім'ї - ОСОБА_3, ОСОБА_4, також є недійсною й прописка
третіх осіб за адресою АДРЕСА_2, як у гуртожитку військової
частини, оскільки зазначений будинок як гуртожиток не
зареєстрований; наведеними неправомірними рішеннями порушені
його, позивача, права, оскільки він із сім'єю перебуває в списку
на позачергове отримання житла під № 2, після ОСОБА_2
Позивач просив визнати недійсною прописку ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2, рішення про зарахування ОСОБА_2 на
квартирний облік від 12 березня 1993 року та про виділення
ОСОБА_2 АДРЕСА_1 від 11 лютого 2003 року, а також зобов'язати
військову частину зняти ОСОБА_2 з обліку осіб, які потребують
покращення житлових умов.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 7 жовтня
2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Тернопільської області від 23 грудня 2004 року, позов задоволено
частково, постановлено визнати недійсним рішення командування та
житлової комісії військової частини А-2170 від 17 березня 2003
року про виділення двокімнатної АДРЕСА_1 ОСОБА_2, а також
незаконною прописку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою
АДРЕСА_2; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в
справі судові рішення в частині задоволення позову, посилаючись на
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що
прописка ОСОБА_2 та членів його сім'ї за адресою АДРЕСА_2
проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки такий
будинок як гуртожиток не зареєстрований і рішення про це
виконкомом міської ради не приймалось; незаконним є також рішення
спільного засідання житлової комісії та командування військової
частини А-2170 від 17 березня 2003 року про надання ОСОБА_2 на
склад сім'ї із трьох осіб спірної квартири, так як члени його
сім'ї (дружина та дочки) на час зарахування на квартирний облік
були забезпечені житлом у м. Тернополі по середній нормі жилої
площі у АДРЕСА_3, тому не мали права бути зарахованими на облік
громадян, що потребують поліпшення житлових умов.
Разом з тим, суд також дійшов до висновку, що рішенням
спільного засідання командування та житлової комісії військової
частини від 12 березня 1993 року про зарахування ОСОБА_2 на
квартирний облік права ОСОБА_1 не порушено і є безпідставними
вимоги позивача про зняття ОСОБА_2 з обліку осіб, які потребують
поліпшення житлових умов.
Проте з такими висновками суду цілком погодитись не можна,
виходячи з наступного.
За змістом ст. ст. 42, 43, 46 ЖК України жилі приміщення
надаються громадянам, які перебувають на обліку потребуючих
поліпшення житлових умов. Таким громадянам жилі приміщення
надаються в порядку черговості. Громадяни, які мають право на
позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого
списку.
Суд у порушення вимог ст.ст. 202, 202-1, 203 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, який був чинним на час розгляду справи, на
зазначені положення закону уваги не звернув, у достатньому обсязі
не визначився із характером спірних правовідносин, встановив факти
та обставини справи, однак відповідної оцінки їм не дав.
Судом визнано недійсним рішення командування та житлової
комісії військової частини А-2170 від 17 березня 2003 року про
виділення двокімнатної квартири ОСОБА_2, хоча не скасовані та
залишились чинними як рішення від 12 березня 1993 року про
зарахування ОСОБА_2 на квартирний облік, так і рішення від 16
січня 1995 року про включення сім'ї ОСОБА_2 до списків осіб, що
мають право на позачергове одержання жилих приміщень, на підставі
яких спірна квартира і була надана саме сім'ї ОСОБА_2
Крім того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 порушував
питання про визнання недійсним рішення житлової комісії військової
частини А-2170 від 11 лютого 2003 року, протокол № НОМЕР_1,
натомість суд у порушення положень ст. 15-1 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року вийшов за межі заявлених вимог та визнав
недійсним рішення командування та житлової комісії військової
частини А-2170 від 17 березня 2003 року.
Ухвалюючи рішення про визнання незаконною прописки ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2, суд не звернув уваги на те,
що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були притягнуті до участі у справі як
відповідачі, а ухвалення рішення щодо прав третіх осіб, які не
заявляють самостійних вимог, суперечить нормам ст. 108 ЦПК України
1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
р.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст.ст. 301, 313 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року у
достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі
не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі
доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають
скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 7 жовтня 2004
року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23
грудня 2004 року скасувати, справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк