Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі :
Головуючого - Сеніна Ю.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Шабуніна В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що під час роботи на підприємствах
вугільної промисловості він отримав професійне захворювання і за
висновком МСЕК від 28 лютого 2006 року визнаний інвалідом 3 групи
з втратою 50% професійної працездатності.
Позивач просив стягнути з відповідача на відшкодування
моральної шкоди 40 000 грн.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 21 липня
2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької
області від 10 листопада 2006 року, позов задоволено частково,
стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 19 000 грн.
У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Добропіллі просить
скасувати ухвалені в справі судові рішення і постановити нове
рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення
судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суди як
першої, так й апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно
висновку МСЕК від 28 лютого 2006 року позивачеві вперше було
встановлено втрату працездатності в розмірі 50 % у зв'язку з
професійним захворюванням, а тому він має право на відшкодування
моральної шкоди.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що
згідно п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 статті
1, підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини 3
статті 28 та частини 3 статті 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
в частині
відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Проте судами як першої так й апеляційної інстанцій, ці
заперечення відповідача не прийняті з тих мотивів, що норми Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
в частині
відшкодування моральної шкоди не скасовані, а лише призупинено їх
дію. При цьому судами не враховано, що призупинення дії закону так
само не дає підстав для його застосування.
За таких обставин колегія суддів визнає, що при вирішенні
справи судом неправильно застосовані норми матеріального права, а
тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову на
підставі п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Добропіллі задовольнити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду від 21 липня 2006
року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10
листопада 2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі
про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий - Ю.Л. Сенін
Судді : Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
В.М. Шабунін