У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор'євої Л.I.,
суддів: Барсукової В.М., Берднік I.С.,
Балюка М.I., Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
військової частини А-1877 про стягнення недоотриманого грошового
забезпечення,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2005 року позивач, звернувшись до суду з указаним
позовом, зазначав, що він проходив військову службу у Збройних
Силах України. Відповідно до Указу Президента від 5 травня 2003
року військовослужбовцям було встановлено щомісячну надбавку за
безперервну військову службу. Станом на 1 травня 2003 року він мав
вислугу понад 15 років, а тому мав право на надбавку в розмірі
50%.
Оскільки така надбавка йому виплачувалася в заниженому
розмірі (за винятком листопада-грудня 2003 року), позивачпросив
постановити рішення, яким зобов'язати відповідача провести доплату
до 50% грошової надбавки за період з 1 червня 2003 року до 1
листопада 2004 року.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області
від 17 січня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного
суду Хмельницької області від 7 березня 2006 року, у задоволенні
позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1просить зазначені судові
рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, призначення
якого полягає у визначенні повноважень адміністративних судів щодо
розгляду справ адміністративної юрисдикції порядок звернення до
адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного
судочинства.
Частиною 2 ст. 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція
адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори,
крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового
вирішення.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі - Кодекс) компетенція
адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних
осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень
(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії),
дій чи бездіяльності.
Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3
цього Кодексу є орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Публічна служба це діяльність на державних політичних
посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова
служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба,
інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки
Крим, органах місцевого самоврядування (п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу).
Адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи
посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова
особа органу місцевого самоврядування, як це передбачено п. 1 ч. 1
ст. 18 Кодексу, підсудні місцевим загальним судам як
адміністративним судам (п. 2 ч. 1 ст. 3 Кодексу).
Отже, спір, що виник між сторонами, є публічно-правовим і
відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд як
судом першої, так і судом апеляційної інстанції повинен був
здійснюватися за нормами Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Як убачається з матеріалів справи, суди розглянули справу
після
1 вересня 2005 року, однак за правилами, встановленими
Цивільним процесуальним Кодексом України ( 1618-15 ) (1618-15)
(далі - ЦПК).
Оскільки суди дійшли помилкового висновку про наявність
цивільно-правового спору і помилково розглянули вимоги ОСОБА_1. за
правилами ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, тобто допустили порушення норм
процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення
справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи
на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених
ч. 2 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, для розгляду в порядку
адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області
від 17 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької
області від
7 березня 2006 року скасувати, а справу направити до суду
першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного
судочинства.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.I. Григор'єва
Судді: В.М. Барсукова
М.I. Балюк
I.С. Берднік
В.Й. Косенко