У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., Лященко Н.П., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
державного міського підприємства "Iвано-Франківськтеплокомуненерго
" про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного
прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Iвано-Франківського міського суду
Iвано-Франківської області від 26 жовтня 2005 року та ухвалу
колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Iвано-Франківської області від 8 грудня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до державного міського
підприємства "Iвано-Франківськтеплокомуненерго" про поновлення на
роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та
відшкодування моральної шкоди, обгрунтовуючи свої позовні вимоги
тим, що він працював на посаді IНФОРМАЦIЯ_1 з 7 березня 1996 року.
2 серпня 2004 року його звільнено з роботи за п. 1 ст.40 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Звільнення вважає незаконним, тому що відповідачем порушені вимоги
ст. 42 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, оскільки ОСОБА_1 мав переважне
право на залишення на роботі, а також вважає, що йому завдано
моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., яку просить стягнути з
відповідача.
Рішенням Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської
області від 26 жовтня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою
колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Iвано-Франківської області від 8 грудня 2005 року в
задоволенні позову ОСОБА_1 до державного міського підприємства
"Iвано - Франківськтеплокомуненерго" про поновлення на роботі,
стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування
моральної шкоди відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення
до суду.
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постановлені в справі рішення,
а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на порушення судовими інстанціями норм процесуального
права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції, з висновками
якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив із того, що
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом з пропуском строку звернення до
суду. Судами встановлено, що позивача звільнено з роботи наказом
НОМЕР_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, а позовну заяву
до суду він подав 12 листопада 2004 року, тобто з порушенням
строку передбаченого ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, відповідно
до вимог якої працівник може звернутися із заявою про вирішення
трудового спору протягом одного місяця з часу, коли він дізнався
або повинен був дізнатися про порушення його права та вручення
копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Проте з такими висновками погодитися не можна з таких
підстав.
Постановляючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову про
поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, пославшись
при цьому лише на пропуск позивачем місячного строку для
звернення до суду з відповідним позовом (ч.1 ст. 233 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
), суд не перевірив усіх обставин звільнення та причину
пропуску строку, не з'ясував повно всі обставини справи і дійшов
передчасного висновку про необхідність відмови в задоволенні
вимог.
Також суд не з'ясував питання відповідності розірвання
трудового договору вимогам чинного законодавства, зокрема, чи
дотримані роботодавцем вимоги ч.2 ст. 40 та ч.2 ст. 42 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
.
Крім того, у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і
обговорити причини пропуску строків, передбачених ст. 233 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
, а також навести у рішенні мотиви, чому він
поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Суди як першої, так і апеляційної інстанцій цих вимог закону
не дотрималися.
Вирішуючи трудовий спір, суд першої інстанції неправомірно
послався в своєму рішення на ст. ст. 261, 267 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
При викладених обставинах оскаржувані судові рішення без змін
залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи
на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого
йому належить урахувати наведене, з'ясувати обставини звільнення
позивача з роботи, причини пропуску ним строків звернення до суду
і залежно від встановленого вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської
області від 26 жовтня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової
палати у цивільних справах апеляційного суду Iвано-Франківської
області від 8 грудня 2005 року скасувати, а справу направити на
новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й
оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка