У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Головуючого
Гнатенка А.В.,
Суддів:
Балюка М.I., Гуменюка В.I., Григор'євої Л.I.,
Косенка В.Й.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 ОСОБА_3,
треті особи - ОСОБА_4, Перша Київська державна нотаріальна
контора, про визнання недійсною удаваної угоди та розірвання
договору довічного утримання, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1, ОСОБА_3про визнання недійсним договору довічного
утримання та визнання права власності,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом про
визнання недійсним договору дарування від 26 травня 1995 року
квартири АДРЕСА_1, яким приховано договір довічного утримання та
розірвання цього договору довічного утримання, посилаючись на
те, що у 1995 році вона підписала договір дарування квартири,
будучи впевненою, що ОСОБА_3 - її племінник та його дочка ОСОБА_2
будуть доглядати її до смерті, надавати необхідну матеріальну
допомогу та догляд, а вона при цьому буде пожиттєво проживати в
квартирі АДРЕСА_1, оскільки іншого житла не має. В силу своєї
малограмотності, вона не розуміла, що підписала догорів
дарування, який не передбачає її утримання.
Коли допомога з боку сім'ї ОСОБА_3 з 1999 року припинилися,
а вона будучи інвалідом 2 групи та за віком потребувала догляду та
лікування, відповідачі відмовилися від виконання цих обов'язків.
Допомогу їй стали надавати працівники соціальних служб, які їй і
роз'яснили, що підписаний нею договір є договором дарування та
вона в будь-який момент може бути виселена з квартири і
допомогу їй надавати ніхто не повинен.
Не погоджуючись з позовом ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_2
звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним
договору довічного утримання, укладеного 15 березня 2005 року з
ОСОБА_3 та визнання за нею права власності, посилаючись на те,
що спірна квартира їй подарована та вона є її власником. Тому
ОСОБА_1 не вправі була передавати квартиру у власність ОСОБА_4
Після винесення 1 березня 2005 року рішення Шевченківським
районним судом про визнання договору дарування недійсним, яке в
апеляційному порядку 24 травня 2005 року було скасовано, ОСОБА_1
скориставшись негайним виконанням цього рішення, допущеного судом,
в БТI знову оформила на себе право власності на спірну квартиру
та 15 березня 2005року уклала з ОСОБА_4 договір довічного
утримання, за яким останньому передала у власність квартиру.
Вказаний договір є недійсним, оскільки ОСОБА_1 не мала права
розпоряджатися квартирою, яка їй не належить на праві власності
з 1995 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29
грудня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання
недійсним договору дарування від 26 травня 1995 року та розірвання
договору довічного утримання, який фактично укладено замість цього
договору дарування - відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору
довічного утримання від 15 березня 2005 року та визнання права
власності на спірну квартиру задоволено частково. Розірвано
договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_315
березня 2005 року, посвідчений державним нотаріусом Першої
Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в
реєстрі за НОМЕР_1.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2006 року
рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2005
року скасовано та ухвалено нове, яким визнано недійсним
договір дарування, укладений 26 травня 1995 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2, посвідчений Першою Київською державною нотаріальною
конторою та зареєстрований в реєстрі НОМЕР_2
В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині розірвання договору
довічного утримання, який на її думку фактично укладений
замість договору дарування від 26 травня 1995 року -
відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання
недійсним договору довічного утримання від 15 березня 2005
року, укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_3та визнання права власності
на квартиру відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 від імені якого за довіреністю
діє ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції
та залишити рішення суду першої інстанції без змін, в зв'язку з
порушенням апеляційним судом норм матеріального і процесуального
права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що
рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і
процесуального права.
Судом встановлено і ці висновки грунтуються на зібраних
доказах, що внаслідок помилки, що має істотне значення, 26 травня
1995 року між сторонами укладено договір дарування замість
договору довічного утримання. За цим договором ОСОБА_2 взяла на
себе зобов'язання надавати матеріальну допомогу та особистий
догляд непрацездатній за віком і станом здоров'я ОСОБА_1 та
остання залишається пожиттєво проживати у спірній квартирі. Ці
умови ОСОБА_2 виконувала до 1999 року, про що не заперечує.
Оскільки під впливом помилки, що має істотне значення, фактично
було укладено договір довічного утримання, який за положеннями
ст. 426 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
мав бути нотаріального посвідчений,
чого не було здійснено, суд підставно визнав укладений
договір дарування недійсним.
Підставно судом відмовлено і у визнанні недійсним договору
пожиттєвого утримання від 15 березня 2005 року.
Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1
березня 2005 року визнано недійсним договір дарування спірної
квартири. Це рішення суду допущено до негайного виконання.
Скориставшись цим приписом суду про негайне виконання
судового рішення ОСОБА_1 у Київському міському бюро технічної
інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти
нерухомого майна зареєструвала за собою право приватної
власності на спірну квартиру, р НОМЕР_3, одержавши довідку -
характеристику про реєстрацію квартири, як її власник (ч.4 ст. 334
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), у цей же день уклала з ОСОБА_4 договір
довічного утримання (а.с. 172 т. 1).
Встановлено, що останній виконував цей договір і тому
підстав для його розірвання суд не знайшов.
Судом перевірено і решта позовних вимог ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 та вони свого підтвердження не знайшли.
Оскільки оскаржуване рішення відповідає вимогам матеріального
та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи
висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає
відхиленню із залишенням рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 від імені якого за довіреністю
діє ОСОБА_3 відхилити.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2006 року
залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.В. Гнатенко
Судді: М.I. Балюк
В. I.Гуменюк
Л.I. Григор'єва
В.Й. Косенко