У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Косенка В.Й., Гуменюка В.I.,
Григор'євої Л.I., Балюка М.I, -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
військової частини А-1604 про стягнення заборгованості з виплати
надбавок за безперервну службу в Збройних Силах України,
в с т а н о в и л а:
У січні 2005 року позивачка звернулась до суду із зазначеним
позовом, мотивуючи його тим, що проходила військову службу у
військовій частині А-1604.
12 квітня 2005 року була звільнена в запас за станом
здоров'я.
Посилаючись на те, що вказана надбавка в порушення умов і
порядку виплати надбавки за безперервну службу виплачувалась не в
повному обсязі, ОСОБА_1 просила стягнути заборгованість, яка
утворилась за період з травня 2003 року до квітня 2005 року, у
розмірі 2476 грн. 93 коп. та недораховану грошову допомогу в
розмірі 567 грн. 78 коп.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 9
листопада 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з
військової частини А-1604 заборгованість з виплати надбавки за
безперервну службу в розмірі 3044 грн. 71 коп.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 9 лютого
2006 року рішення суду першої інстанції від 9 листопада 2005 року
скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням
апеляційного суду, просить його скасувати з посиланням на
порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, призначення
якого полягає у встановленні повноважень адміністративних судів
щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції і в якому
визначено порядок звернення до адміністративних судів та порядок
здійснення адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 4 цього Кодексу визначено, що
юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
компетенція адміністративних судів
поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом
владних повноважень щодо оскарження його рішень
(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії),
дій чи бездіяльності.
Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3
цього Кодексу є орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Публічна служба це діяльність на державних політичних
посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова
служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба,
інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки
Крим, органах місцевого самоврядування (п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
).
Адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи
посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова
особа органу місцевого самоврядування, як це передбачено п. 1 ч. 1
ст. 18 Кодексу, підсудні місцевим загальним судам як
адміністративним судам. (п. 2 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
).
Отже, спір, що виник між сторонами, є публічно-правовим і
відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд,
як судом першої, так і судом апеляційної інстанції повинен був
здійснюватися за нормами Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Втім, як убачається з матеріалів справи, суди розглянули
справу після 1 вересня 2005 року, тобто після набрання чинності
Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, за
правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Таким чином, розглядаючи справу, суди дійшли помилкового
висновку про наявність цивільно-правового спору та помилково
розглянули вимоги ОСОБА_1 за правилами позовного провадження
відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Ураховуючи, що судом першої інстанції допущено порушення норм
процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення
справи, і це ж порушення допущено апеляційним судом, судові
рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст.
338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
для розгляду в порядку
адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 333, 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду Херсонської області
від 9 листопада 2005 року та рішення апеляційного суду Херсонської
області від 9 лютого 2006 року скасувати, а справу направити до
суду першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного
судочинства.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: Л.I. Григор'єва
М.I. Балюк
В.I. Гуменюк
В.Й. Косенко