У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів:
Гнатенка А.В., Волкова О.Ф., Барсукова В.М.,
Григор'євої Л.I., Балюка М.I., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Деснянського районного суду м. Чернігова про відшкодування
моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду
Чернігівської області з зазначеним позовом, в якому вказував, що
11 червня 2004 року він подав до Деснянського районного суду м.
Чернігова заяву про порушення кримінальної справи, проте рішення в
порядку статті 97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
судом прийнято не було,
а тому заявник відповідно до статті 1176 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
статті 56 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Закону України
"Про порядок відшкодування шкоди завданої незаконними діями
органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"
( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
просив стягнути з відповідача на свою користь 4502,1
тис. грн. та прийняти рішення за його зверненням.
Ухвалою судді Апеляційного суду Чернігівської області від 26
серпня 2004 року в прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено на
підставі частини 2 статті 136 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року)
та статті 12 вказаного вище Закону.
У касаційному поданні перший заступник прокурора
Чернігівської області, який діє в інтересах ОСОБА_1, посилаючись
на неправильне застосування норм матеріального права та порушення
норм процесуального права, просить оскаржувану судову ухвалу
скасувати з направленням справи до апеляційного суду для вирішення
питання про прийняття позову ОСОБА_1
Касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги
правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень
лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про відмову в прийнятті позовної заяви,
суддя апеляційного суду виходив з того, що відповідно до статті 12
Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої органами
дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
та пункту 11 Положення про застосування цього Закону,
затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України,
Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України
від 4 березня 1996 року №6/5/3/41, - передбачено інший порядок
звернення громадянина із заявою про відшкодування шкоди, а ОСОБА_1
такого порядку не дотримався.
З такими висновками суду погодитись неможна, оскільки вони
суперечать вимогам норм матеріального права.
Відповідно до статті 56 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
гарантується право кожного на відшкодування за рахунок держави чи
органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,
завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
осіб і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно підпункту "ж" пункту 2 частини 2 статті 136 ЦПК
України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року), який діяв на момент розгляду
справи, передбачалась необхідність відмови судом у прийнятті
заяви, якщо заявником не дотримано позасудового порядку вирішення
спору.
З матеріалів заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить
відшкодувати шкоду у зв'язку з не вирішенням його заяви про
порушення кримінальної справи відповідно до статті 97 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, що не підпадає під дію вказаного положення
процесуального закону, а також Закону України "Про порядок
відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання,
попереднього слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
,
оскільки відповідно до цього Закону відшкодовується шкода
заподіяна громадянинові у визначених випадках (стаття 1 Закону).
Враховуючи наведене судом зроблено передчасний висновок про
необхідність відмови у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1, без
з'ясування всіх необхідних обставин та фактів, без з'ясування
правовідносин, що склались, а також визначення закону, який
підлягав застосуванню в разі відмови у прийнятті позовної заяви.
У зв'язку з тим, що судом неправильно застосовано норми
матеріального права та порушені норми процесуального права,
оскаржувана ухвала судді апеляційного суду підлягає скасуванню на
підставі статті 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
З урахуванням вимог статті 108 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
колегія суддів вважає за необхідне визначити підсудність даної
справи Новозаводському районному суду м. Чернігова.
Керуючись статтями 108, 335, 336, 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного суду України
у х в а л и л а :
Касаційне подання першого заступника прокурора Чернігівської
області задовольнити.
Ухвалу судді апеляційного суду Чернігівської області від 26
серпня 2004 року скасувати з направленням справи до
Новозаводського районного суду м. Чернігова для вирішення питання
про прийняття позовної заяви ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В.Гнатенко
Судді: В.М.Барсукова
О.Ф.Волков
Л.I.Григор'єва
М.I.Балюк