У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Барсукової В.М., Балюка М.I.,
Берднік I.С., Косенка В.Й.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за
касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду
Одеської області від 20 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного
суду Одеської області від 8 вересня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до
ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Зазначала, що 8 березня 2002 року внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася з вини
відповідача, вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, що призвели
до інвалідності.
Посилаючись на те, що діями відповідача їй було заподіяно
шкоду, позивачка просила стягнути на її відшкодування 4 500 грн.
витрат на лікування, втрачений заробіток та 500 000 грн.
моральної шкоди.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 20
квітня 2005 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 431 грн. 34 коп.
матеріальної шкоди, 300 000 грн. моральної шкоди, 1 623 грн.
судових витрат, а всього 306 054 грн. 34 коп.
Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрачений
заробіток в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на
день виплати.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 8 вересня 2005
року рішення Кілійського районного суду від 20 квітня 2005 року
змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 грн.
моральної шкоди. В решті рішення Кілійського районного суду від 20
квітня 2005 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом
норм матеріального і процесуального права, просить скасувати
постановлені по справі судові рішення та ухвалити нове рішення про
зменшення розміру стягнутих сум моральної шкоди та втраченого
заробітку.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 8 березня 2002 року о
5 год. 30 хвилин на 138-му км шляху Одеса-Рені cталася ДТП з вини
водія автомобіля "Тайота", держномер НОМЕР_1, ОСОБА_2, який
порушив Правила дорожнього руху, перевищив встановлену швидкість,
не упорався з керуванням, внаслідок чого автомобіль перевернувся,
а пасажирка ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Вина відповідача в скоєнні ДТП підтверджується вироком
Татарбунарського районного суду від 18 серпня 2003 року, яким
відповідач був засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.
Висновками МСЕК від 3 червня 2002 року та 13 вересня 2004
року ОСОБА_1 було встановлено 1 групу інвалідності. Дата чергового
переогляду 13 вересня 2006 року.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки 4 431 грн. 34
коп. витрат на лікування, 300 000 грн. моральної шкоди та
втрачений заробіток в розмірі мінімальної заробітної плати
щомісячно, суд керувався ст.ст. 1166, 1187, 1195 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
2003 року, який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Апеляційний суд, розглянувши справу в апеляційному порядку,
лише зменшив розмір стягнутої суми моральної шкоди з 300 000 грн.
до 50 000 грн.
Застосовуючи до спірних правовідносин положення ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
в редакції 2003 року, суд не врахував, що
правовідносини виникли у 2002 році і не є такими, що продовжують
існувати після набрання ним чинності.
Питання відшкодування позивачці заподіяної шкоди, відповідно
до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
2003 року, регулюється ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року.
Відповідно до ст.ст 455, 457 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року, у разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров,я
особа, відповідальна за шкоду, зобовcязана відшкодувати
потерпілому втрачений внаслідок втрати або зменшення
працездатності заробіток, а також відшкодувати витрати, викликані
ушкодженням здоровcя (посиленне харчування, протезування,
сторонній догляд тощо). При цьому шкода відшкодовується у частині,
що перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому
після ушкодження його здоровcя і фактично одержуваної ним пенсії.
Розглянувши спір, суд не застосував вказаних норм
матеріального права, не врахував розcяснень п. 12 постанови
Пленуму Верховного Суду України № 6 ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
від 27 березня
1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за
позовами про відшкодування шкоди" та, в порушення ст. ст. 213 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, не встановив розмір призначеної позивачці
після ушкодження здоровcя пенсії, яка мала враховуватись при
визначенні розміру втраченого заробітку, та термін, за який
підлягає стягненню втрачений позивачкою заробіток з урахуванням
того, що перша група інвалідності їй була встановлена до 13
вересня 2006 року.
В порушення ст. 203 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року,
чинного на час розгляду справи судом першої інстанції, ухвалене
судом першої інстанції рішення не містить висновку щодо розміру
стягнутого з відповідача на користь позивачки втраченого
заробітку.
Помилка суду першої інстанції не була виправлена і
апеляційним судом.
Оскільки судами допущено помилку в застосуванні норм
матеріального права та порушення норм процесуального права, що
призвело до неправильного вирішення справи, постановлені по справі
судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на
новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20
квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від
8 вересня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : А.В. Гнатенко
Судді : В.М. Барсукова
М.I. Балюк
I.С. Берднік
В.Й. Косенко