Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В., Пшонки М.П., Пінчука М.Г., Прокопчука
Ю.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Путильської центральної районної лікарні про поновлення на роботі
у зв'язку з незаконним звільненням з посади IНФОРМАЦIЯ_1 та
стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Путильського районного суду
Чернівецької області від 8 серпня 2006 року та ухвалу колегії
суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Чернівецької області від 27 вересня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Путильської центральної
районної лікарні про поновлення на роботі у зв'язку з незаконним
звільненням з посади IНФОРМАЦIЯ_1 та стягнення заробітної плати за
час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що наказом № НОМЕР_1
його було звільнено з посади IНФОРМАЦIЯ_1 населення за грубе
порушення трудових обов'язків, виражених у вчиненні незаконних дій
по відношенню до IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_2 та використання санітарного
транспорту в особистих цілях з перевищенням службових повноважень
за підставами, передбаченими с. 1 ст. 41 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Вважає своє звільнення з займаної посади незаконним і просив суд
поновити його на цій посаді та стягнути на його користь
заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від
8 серпня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів
судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької
області від 27 вересня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до
Путильської центральної районної лікарні про поновлення на роботі
у зв'язку з незаконним звільненням з посади IНФОРМАЦIЯ_1 та
стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.
ОСОБА_1. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постановлені в справі рішення, посилаючись на порушення
судовими інстанціями норм процесуального права та неправильного
застосування норм матеріального права.
Після відкриття касаційного провадження по справі позивач
відмовився від позову в частині стягнення заробітної плати за час
вимушеного прогулу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову,
суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної
інстанції, виходив із того, що наказом № НОМЕР_2 по Путивльській
ЦЛР ОСОБА_1 був призначений на посаду IНФОРМАЦIЯ_1 Наказом
№НОМЕР_3 контроль за наказом про закріплення автомобілів за
IНФОРМАЦIЯ_2ми ЦРЛ покладено на IНФОРМАЦIЯ_1 населення ОСОБА_1
Таким чином, IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_2. в силу своїх трудових
обов'язків не мав права відмовитися виконати розпорядження
ОСОБА_1, тобто відвезти його додому та заїхати в бар за
сигаретами.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна виходячи з
наступного.
Чинне трудове законодавство (п. 1 ст. 41 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
) передбачає можливість розірвання трудового договору з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими
працівниками, які займають керівні посади за одноразове грубе
порушення ними трудових обов'язків. Проте для цього необхідна
наявність умов і підстав.
Судовими інстанціями встановлено, що наказом № НОМЕР_2 по
Путильській ЦРЛ лікаря акушер-гінеколога ОСОБА_1 звільнено від
займаної посади та переведено на посаду заступника головного
лікаря Путильського району по медичному обслуговуванню населення і
надано за сумісництвом 0, 5 % ставки лікаря акушер-гінеколога
відділення і 0, 25 % ставки ургентного лікаря акушер-гінеколога з
5 жовтня 1995 року (а.с. 40).
Наказом № НОМЕР_4 по Путильській ЦРЛ від 15 травня 2006 року
позивача звільнено від займаної посади IНФОРМАЦIЯ_1 населення за
грубе порушення трудових обов'язків, виражених у вчиненні
виявлених ще 9 лютого 2006 року дій у відношенні IНФОРМАЦIЯ_2 та
використання санітарного автотранспорту для особистих потреб з
перевищенням своїх службових повноважень з 15 травня 2006 року
(а.с. 13).
Розірвання трудового договору з підстав, зазначених в п.1 ст.
41 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
передбачає визначення кола порушень
трудових обов'язків, під які підпадають такі порушення, у яких
ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх
склад - це і характер дії або бездіяльності працівника, і
істотність наслідків порушення трудових обов'язків, і особливості
причинного зв'язку між порушенням і його наслідками, і форми вини.
Аналіз обставин справи дає суду касаційної інстанції підстави
вважати, що звільнення позивача з посади заступника головного
лікаря Путильської ЦРЛ відбулося з порушенням норм трудового
законодавства.
По-перше, в період часу з 18 години 8 лютого 2006 року до 00
годин 15 хвилин 9 лютого 2006 року ОСОБА_1. перебував на роботі,
як IНФОРМАЦIЯ_3, який чергував згідно графіку чергувань.
Використання санітарного автомобіля протягом 30 - 40 хвилин
для поїздки додому не потягло за собою істотних наслідків. Як
встановлено судами санітарними автомобілями районної лікарні
користуються всі ургентні лікарі для доставки додому у нічний час.
Оскільки судами не встановлено, що ОСОБА_1. в ніч з 8 на 9
лютого 2006 року по відношенню до IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_2 діяв як
заступник головного лікаря, а не як IНФОРМАЦIЯ_3 - співпрацівник
останнього, то їх висновки про те, що звільнення відповідає
вимогам п. 1 ст. 41 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
є безпідставними.
Крім того, звільнення зі вказаних підстав є дисциплінарним
стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для
застосування таких стягнень, у тому числі щодо дотримання строку
застосування стягнення.
При звільненні ОСОБА_1 не взято до уваги те, що при обранні
виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен
враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним
шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу
працівника (ч. 3ст. 149 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
).
У даному випадку наявна неспіврозмірність між діями позивача
та звільненням його з посади заступника головного лікаря.
Сукупність наведених доказів дає суду підстави для висновку
про те, що ОСОБА_1. має бути поновлений на посаді, з якої його
незаконно звільнено.
Суд приймає відмову від позову в частині стягнення заробітної
плати за час вимушеного прогулу.
З урахуванням наведеного ухвалені в справі рішення без змін
залишитися не можуть і підлягають скасуванню з постановленням
нового рішення про задоволення позову.
Керуючись п. 1 ст. 41, ч. 3 ст. 149 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
,
ст.ст. 334, 335, 336, 341, 343, 344 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від
8 серпня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 27
вересня 2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким поновити ОСОБА_1 на посаді
заступника головного лікаря Путильської центральної районної
лікарні з 15 травня 2006 року.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог про
стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і в цій
частині провадження закрити.
Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення й
оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
А.В. Костенко
М.Г. Пінчук
М.П. Пшонка
Ю.В. Прокопчук