У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     21 лютого 2007 р.  м. Київ
 
   Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України в
                             складі:
 
     Головуючого
     Патрюка М.В.,
     суддів
     Костенка А.В.,Панталієнка П.В.,
     Прокопчука Ю.В.,Пшонки М.П.,
 
     розглянула в судовому засіданні в  м.Києві   року  справу  за
позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про  визнання  договору   дарування
квартири  недійсним  за  касаційною  скаргою  ОСОБА_1  на  рішення
апеляційного суду м. Севастополя від 15 липня 2004 р .,
 
     в с т а н о в и л а :
     У червні 2003 р. ОСОБА_1. звернулась  у  суд  з  позовом   до
ОСОБА_2. про визнання  договору  дарування  квартири  недійсним  з
підстав передбачених ст.57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         .
     Вказувала, що їй на праві власності належала  кв.№АДРЕСА_1  у
м. Севастополі .
     26 березня 2002 р., будучи людиною похилого  віку,  одинокою,
такою,що потребує сторонньої допомоги, в силу хворобливого  стану,
збігу тяжких обставин,важкого майнового стану, і при цьому потребі
у придбанні дорогих  ліків, уклала договір  дарування  вищевказаної
квартири з відповідачкою, яка  згодом,  після  укладення  договору
змінила ставлення до неї і сказала, що квартиру буде продавати,  а
її виселятиме .
     Посилаючись на зазначені  обставини,  позивачка  просила  про
задоволення позову .
     Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя  від  27
квітня 2004 р. позов задоволено .
     Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 15  липня  2004
р. вищевказане рішення  скасоване  і  постановлене  нове,  яким  у
позові відмовлено .
     У касаційній скарзі,. що розглядається, ставиться питання про
скасування рішення апеляційного суду і  залишити  в  силі  рішення
суду першої інстанції, з посиланням  на  те,  що  апеляційний  суд
постановив   рішення   з   порушенням    норм   матеріального    і
процесуального права .
     Касаційна скарга підлягає задоволенню,  рішення  апеляційного
суду скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції
з таких підстав .
     Як встановлено судом і видно із матеріалів  справи  власником 
двокімнатної квартири №АДРЕСА_1 у м.Севастополі є ОСОБА_1
     26 березня 2002  р.ОСОБА_1  подарувала  ОСОБА_2.  вищевказану
квартиру .
     Судом встановлено, що станом на час укладення вказаної  угоди
позивачці виповнилось 82 роки, вона  має  багато  захворювань,  за
віком та станом здоров"я  потребує  сторонньої  допомоги,  в  тому
числі і матеріальної  (потреба  у  купівлі  ліків,  продуктів,  їх
доставка  тощо  .).   Зазначені   обставини    у   їх   сукупності
позначаються на її фізичному та і психологічному стані .У судовому
засіданні представник позивачки стверджував, що даруючи  квартиру,
позивачка домовлялась із ОСОБА_2, що  вона  за  нею  здійснюватиме
догляд, не залишить її одну (а с.35,36) У позовній заяві позивачка
вказує, що згодом після укладення договору дарування  відповідачка
змінила своє ставлення до неї і заявила, що продасть цю квартиру.
     За наявності  зазначених обставин у  їх  сукупності  районний
суд, давши їм належну оцінку, дійшов правильного і  обгрунтованого
висновку про задоволення позову з підстав  передбачених  ст.57  ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         .
     Оскільки,  на  думку  колегії  суддів  ,  апеляційним   судом
помилково скасоване  судове  рішення  першої  інстанції,  ухвалене
згідно  із  законом,  то  рішення   апеляційного   суду   підлягає
скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції .
     Керуючись  ст.339  ЦПК  України,колегія  ( 1618-15 ) (1618-15)
           суддів
судової палати в цивільних справах Верховного Суду України .
     У Х В А Л  И Л А :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
     Рішення  апеляційного  суду  м.Севастополя   від   15   липня
20004рскасувати, залишивши в силі рішення  Гагарінського районного
суду м.Севастополя від 27 квітня 2004 р.
     Ухвала оскарженню не підлягає .
     Головуючий:  М.В.Патрюк
     Судді:  А.В.Костенко
     П.В.Панталієнко
     М.П.Пшонка
     Ю.В.Прокопчук