У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     21 лютого 2007 року

     м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України в складі:

     головуючого

     Яреми А.Г.,

     суддів:

     Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л., Романюка Я.М., -

     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про стягнення суми,

                       в с т а н о в и л а:

     У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із  позовом  до 
ОСОБА_2. про стягнення суми.

     Зазначав,  що  рішенням  Комсомольського  районного  суду  м.
Херсона від 29 червня  2004  року  із  ОСОБА_2.  на  його  користь
стягнута вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_1  у  м.  Херсоні  у
розмірі 20 722 грн. 50 коп.

     Посилаючись на те, що відповідачка ухиляється  від  виконання
рішення суду, а вартість зазначеної квартири значно зросла, просив
стягнути на його користь різницю між  присудженою  судом  грошовою
сумою та реальною вартістю зазначеної квартири  на  день  розгляду
справи в суді.

     Рішенням Дніпровського  районного  суду  м.  Херсона  від  14
лютого 2006 року, залишеним без зміни  ухвалою  апеляційного  суду
Херсонської області  від  18  травня  2006  року,  позовні  вимоги
ОСОБА_1 задоволені: стягнуто з ОСОБА_2. на  його  користь  28  193
грн. 80 коп. різниці у вартості квартири.

     У касаційній скарзі ОСОБА_2.  просить  скасувати  ухвалені  у
справі судові рішення та  ухвалити  нове  рішення  про  відмову  в
задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1,  посилаючись  на  неправильне
застосування судами норм матеріального  права  та  порушення  норм
процесуального права.

     Касаційна скарга  підлягає  частковому  задоволенню  з  таких
підстав.

     Відповідно до ст. 213 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          рішення  суду
повинно бути законним і обгрунтованим.

     Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом.

     Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і  всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони  посилаються  як  на  підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених тими  доказами,  які  були
досліджені в судовому засіданні.

     Ці вимоги процесуального закону судом не виконані.

     Задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_1  та  стягуючи  на  його
користь 28 193 грн. 80 коп., суд  першої  інстанції,  з  висновком
якого погодився і апеляційний суд,  виходив  з  того,  що  рішення
Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 червня 2004  року
про стягнення на користь ОСОБА_1. вартості 1/2 частини квартири не
виконано,  вартість  зазначеної  квартири  на  грудень  2005  року
складає 97 826 грн., а тому позивач вправі вимагати  відшкодування
різниці між присудженою до стягнення грошовою  сумою  та  вартістю
спірної квартири на день розгляду спору в суді.

     Проте з такими висновками погодитися не можна.

     Судом встановлено, що рішенням Комсомольського районного суду
м. Херсона від 29 червня  2004  року  за  ОСОБА_1.  визнано  право
власності на 1/2 частини квартири  №  АДРЕСА_1  у  м.  Херсоні  та
стягнуто  з  ОСОБА_2.  на  користь  позивача  вартість  зазначеної
частини квартири у розмірі 20 722 грн. 50 коп.

     Судове рішення набрало чинності, однак не виконано.

     Вирішуючи спір, суди  вважали,  що  невиконанням  зазначеного
рішення суду, позивачеві завдана матеріальна шкода,  яка  підлягає
відшкодуванню на підставі статей 1166, 1192 ЦК України  ( 435-15 ) (435-15)
        
у вигляді компенсації завданих збитків  у  зв'язку  з  підвищенням
вартості квартири.

     При цьому суди не врахували, що спір між  сторонами  виник  з
приводу виконання судового рішення і  відповідальність  сторін  за
невиконання  судового  рішення  та   захист   прав   стягувача   у
виконавчому  провадженні   визначаються   Законом   України   "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
         та не з'ясували з чиєї  вини  не
виконане зазначене судове рішення, в  якому  розмірі  та  на  яких
підставах підлягає відшкодуванню завдана позивачеві шкода.

     Суд апеляційної  інстанції,  залишаючи  рішення  суду  першої
інстанції без зміни, не звернув уваги на допущені порушення  вимог
матеріального і процесуального закону.

     За таких обставин  судові  рішення  підлягають  скасуванню  з
направленням справи на новий судовий розгляд.

     Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

                         у х в а л и л а:

     Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

     Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 лютого
2006 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області  від  18
травня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий 

     А.Г. Ярема

     Судді:

     Є.Ф. Левченко 

     Л.I. Охрімчук 

     Ю.Л. Сенін 

     Я.М. Романюк