У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     21 лютого 2007 року       м. Київ
 
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі:
 
     головуючого
     Патрюка  М.В.,
     суддів:
     Костенка  А.В.,   Пінчука  М.Г.,   Пшонки  М.П.,   Прокопчука
Ю.В., -
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
сільськогосподарського  товариства  з  обмеженою  відповідальністю
(СТОВ)  "Маяк"  про  визнання  права   власності   на   самостійне
господарювання, розірвання  договору  оренди  земельного  паю,  за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів судової палати
у  цивільних   справах   апеляційного    суду    Дніпропетровської 
області  від 14 квітня 2004 року,
 
                       в с т а н о в и л а:
     У березні 2003 року ОСОБА_1. звернувся в суд  із  позовом  до
сільськогосподарського  товариства  з  обмеженою  відповідальністю
(далі СТОВ) "Маяк" про визнання договорів оренди земельних  часток
(паїв) між СТОВ "Маяк" і ним та між СТОВ "Маяк" і ОСОБА_2. від  12
березня 2000 року недійсними у зв'язку з отриманням ним державного
акту на право власності на земельну  ділянку  за  цими  земельними
паями.
     В подальшому позивач змінив свої позовні вимоги і просив  суд
визнати за ним право власності на земельну  ділянку,  зазначену  в
державному  акті,  і  на  підставі  цього  визнати  за  ним  право
користування землею, право самостійно господарювати  та  розірвати
договори оренди з СТОВ "Маяк".
     Рішенням  Петріківського  районного   суду  Дніпропетровської 
області  від  12  грудня  2003  року  за  ОСОБА_1.  визнано  право
приватної власності  на  земельну  ділянку,  засвідчену  державним
актом НОМЕР_1 і визнано право самостійного господарювання  на  цій
земельній ділянці;  розірвано  договори  оренди  земельної  частки
(паю) № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, укладені між ОСОБА_1.,  ОСОБА_2.  та
відповідачем; стягнуто з СТОВ "Маяк" на користь позивача 542  грн.
50 коп. судових витрат.  У  решті позовних вимог відмовлено.
     Ухвалою колегії суддів судової  палати  у  цивільних  справах
апеляційного суду Дніпропетровської області  від  14  квітня  2004
року рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено на
новий розгляд до цього ж суду.
     У  касаційній  скарзі  ОСОБА_1.  просить   скасувати   ухвалу
апеляційного  суду,  посилаючись  на   її   необгрунтованість   та
порушення норм матеріального і процесуального права, і залишити  в
силі рішення суду першої інстанції.
     Касаційна скарга  підлягає  частковому  задоволенню  з  таких
підстав.
     Скасовуючи указане рішення, апеляційний суд виходив із  того,
що судом порушено норми матеріального та процесуального  права,  а
саме: вимог договорів  оренди,  якими  не  передбачено  розірвання
договорів  в  односторонньому  порядку,  Розділу   IX   Перехідних
положень  Закону  України  "Про  оренду  землі"   ( 161-14 ) (161-14)
           про
переукладення договорів, зміну за згодою сторін, статей  31  і  32
цього Закону про  перелік  вичерпних  підстав  для  припинення  та
розірвання договору оренди землі, яких суд не навів, чим   порушив
вимоги ст. 202-1 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
         року, саме  по  собі
отримання державного  акту  на  право  власності  на  землю  не  є
підставою для розірвання договору оренди землі.
     Судом також допущено порушення глав 20 і 21 ЦПК України  1963
( 1501-06 ) (1501-06)
         року, відсутність належних  повноважень  представників
сторін - ОСОБА_3. і ОСОБА_4.
     З таким висновком  апеляційного  суду  погодитися  не  можна,
оскільки  він  грунтується  на  неправильному  застосуванні   норм
процесуального права.
     Підстави для скасування рішення суду в  апеляційному  порядку
та передачі справи на новий розгляд були  визначені  ст.  307  ЦПК
України 1963  ( 1501-06 ) (1501-06)
          року,  проте  таких  підстав  в  ухвалі
апеляційного суду не наведено.
     Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
         року
неповне  з'ясування  судом  обставин,  що   мають   значення   для
правильного вирішення справи, визначено як підставу для скасування
рішення і ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.
     За таких обставин колегія суддів вважає, що  апеляційний  суд
не виконав своїх обов'язків, визначених  законом,  а  тому  ухвала
підлягає скасуванню з направленням  справи  на  новий  апеляційний
розгляд.
     Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
 
                         у х в а л и л а:
 
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
     Ухвалу колегії суддів  судової  палати  у  цивільних  справах
апеляційного суду Дніпропетровської області  від  14  квітня  2004
року скасувати,  а  справу  передати  на  новий  розгляд  до  суду
апеляційної інстанції.
     Ухвала оскарженню не підлягає. 
 
     Головуючий  М.В. Патрюк
 
     Судді:  А.В. Костенко
     М.Г. Пінчук
     Ю.В. Прокопчук
     М.П. Пшонка