У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Спеціального приймальника для утримання осіб, підданих
адміністративному арешту ГУ МВС України в місті Києві та
відділення Державного казначейства у Дарницькому районні міста
Києва про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою
Спеціального приймальника для утримання осіб, підданих
адміністративному арешту ГУ МВС України в місті Києві на рішення
Дарницького районного суду міста Києва від 22 вересня 2005 року та
рішення Апеляційного суду міста Києва від 20 грудня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до
Спеціального приймальника для утримання осіб, підданих
адміністративному арешту ГУ МВС України в місті Києві (далі -
Спецприймальник) про відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва
від 10.08.2004 р., яке набрало законної сили, дії службових осіб
Спецприймальника щодо позбавлення громадянина ОСОБА_2 права на
отримання правової допомоги, а саме: недопущення його зустрічі з
адвокатом ОСОБА_1 та перешкоджання адвокату ОСОБА_1 у здійсненні
професійних обов'язків визнані незаконними.
Оскільки внаслідок неправомірних дій посадових осіб
Спецприймальника було підірвано його ділову репутацію та престиж
серед колег та суддів, що призвело до порушення нормальних
суспільних відносин, звичайного життєвого ритму, погіршення стану
здоров'я та завдало душевних страждань, позивач просив суд
стягнути з відповідача на його користь 10000 грн. для
відшкодування завданої моральної шкоди.
Судом до участі в справі залучено як співвідповідача
відділення Державного казначейства у Дарницькому районні міста
Києва.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від
22.09.2005 р. позов задоволено: стягнуто із Спецприймальника
на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.12.2005 р.
рішення місцевого суду змінено, зменшено розмір відшкодування
моральної шкоди до 2000 грн.
В обгрунтування касаційної скарги Спецприймальник посилається
на неправильне застосування судами норм матеріального права та
порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить
питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення
про відмову в позові.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що факт
незаконних дій службових осіб Спецприймальника стосовно позивача
встановлено рішенням суду, що набрало законної сили; цими діями
позивачеві була завдана моральна шкода, а тому обов'язок по її
відшкодуванню відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
має бути покладено на Спецприймальник, незважаючи на те, що цей
відповідач перебуває на бюджетному фінансуванні.
Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду,
однак зменшив розмір відшкодування, вважаючи, що стягнута місцевим
судом сума є надмірною.
Проте погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи
з наступного.
Статтею 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлені загальні
підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній
особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю іншої
особи.
Разом з тим, статтею 56 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави
чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної
шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх
посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно статті 1174 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
- шкода, завдана
фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю посадової або службової особи органу державної
влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу
місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх
повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим
або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї
особи.
Місцевий суд на ці положення матеріального закону уваги не
звернув та, не перевіривши джерел фінансування відповідача,
дійшов помилкового висновку про покладення обов'язку з
відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди на
Спецприймальник, який є установою міліції, що виконує функції по
утриманню осіб, підданих адміністративному арешту (а.с. 18).
Можливість стягнення завданої позивачеві моральної шкоди з держави
в особі державного органу, уповноваженого на розпорядження
державними коштами, судом першої інстанції не розглядалась.
Крім того, відповідно до загальних підстав цивільно-правової
відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про
відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої
шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність
причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача
та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен
з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві
моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру,
за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в
якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює
заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також
інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В порушення вимог п. 1 ст. 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
місцевий суд при ухваленні рішення не вирішив питання про те,
якими доказами підтверджуються обставини приниження ділової
репутації та престижу позивача та завдання останньому моральних
страждань.
Апеляційний суд у порушення ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
належним чином не перевірив доводів Спецприймальника щодо
відсутності правових підстав для покладення на нього обов'язку з
відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, з урахуванням того, що суд касаційної
інстанції згідно ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
не може
встановлювати обставини, що не були встановлені судами чи
відкинуті ними, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Спеціального приймальника для утримання
осіб, підданих адміністративному арешту ГУ МВС України
задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22
вересня 2005 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 20
грудня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк