У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним
позовом, посилаючись на те, що він є власником 7/20 частин будинку
АДРЕСА_1, під будівництво якого було відведено земельну ділянку
площею 682 кв.м., а відповідачу належить 13/20 частин зазначеного
будинку; протягом певного часу між співвласниками будинку склався
порядок користування земельною ділянкою, проте в даний час між
ними виник спір з приводу такого користування.
Позивач просив визначити порядок користування земельною
ділянкою відповідно до розміру часток сторін у спільній власності
на будинок.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31 липня
2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької
області від 3 жовтня 2006 року, позов задоволено, постановлено
встановити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 і
виділити в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0277 га,
ОСОБА_2 - площею 0,0422 га з улаштуванням окремого виїзду на
вулицю АДРЕСА_1 У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати
ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий
розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що будинокАДРЕСА_1 належить сторонам на
праві спільної власності: ОСОБА_1 - 7/20 частин, ОСОБА_2 - 13/20
частин будинку.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що у фактичному
користуванні співвласників будинку перебуває земельна ділянка
площею 699 кв.м., тому порядок користування ділянкою слід
встановити відповідно до такого розміру з урахуванням часток
сторін у спільній власності на будинок.
Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна,
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право
постійного користування на земельну ділянку виникає після
одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує
право власності чи право постійного користування земельною
ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до
використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на
місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та
державної реєстрації забороняється.
У висновках судової будівельно-технічної експертизи від 5
липня 2006 року та додаткової експертизи від 27 липня 2006 року
зазначено, що площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному
користуванні сторін, не відповідає розміру земельної ділянки,
визначеному правовстановлюючими документами.
Суд у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився
із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у
рішенні який розмір земельної ділянки відповідно до
правовстановлюючих документів закріплений за будинком АДРЕСА_1 та
відповідно підлягає поділу між його співвласниками, і безпідставно
прийшов до висновку про необхідність встановлення порядку
користування земельною ділянкою лише тієї площі, яка перебуває у
фактичному користуванні сторін.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
в достатній мірі не
перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив
конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і
залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 31 липня
2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 3
жовтня 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк
Ю.Л.Сенін