Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування висновку про надання згоди на передачу у власність земельної ділянки, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 лютого 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним та скасування висновку про надання згоди на передачу у власність земельної ділянки, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що йому на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1.

По сусідству з ним - у будинку № 331 - проживає відповідачка.

Їхні будинки розділяє дорога, якою вони спільно з відповідачкою користуються.

На замовлення ОСОБА_2 Івано-Франківською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Відповідно до плану земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 0,0572 га в приватну власність.

Згідно з висновком управління архітектури і містобудування від 16 жовтня 2005 року надано згоду на передачу у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельної ділянки з обмеженням у користуванні. Одночасно заборонено будівництво та посадку дерев у місцях, де проходять підземні мережі, а також створювати перешкоди в їх обслуговуванні.

Однак ОСОБА_2 перегородила проїжджу частину дороги та встановила огорожу на спільному заїзді між їхніми земельними ділянками, у зв'язку з чим тепер відсутній вільний проїзд і доступ до будівель на його земельній ділянці та сусідніх ділянках.

Постановою від 25 листопада 2005 року № 60 на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення.

Посилаючись на те, що відповідачка продовжує чинити перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою, позивач просив визнати незаконним та скасувати висновок управління архітектури і містобудування від 16 жовтня 2005 року про надання згоди на передачу у власність відповідачці земельної ділянки та стягнути на його користь з відповідача 1 700 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2007 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 лютого 2008 року ухвалу міського суду скасовано, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу міського суду й закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із положень п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України та дійшов висновку про те, що даний спір між сторонами носить публічно-правовий характер і відноситься до компетенції адміністративних судів.

З таким висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 2, 7 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (va007700-04) ", спори, які виникають із земельних правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства. За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення та вирішує спір по суті.

Юридичним актом, який може бути оспорений в судовому порядку, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Висновок апеляційного суду про підсудність спору адміністративному суду є передчасним, оскільки він не містить будь-яких доводів щодо можливості оспорення в судовому порядку зазначеного позивачем акта, і посилання на п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України є безпідставним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в апеляційного суду не було підстав закривати провадження у справі, а тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 лютого 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає.