Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Панталієнка П.В.,
Шабуніна В.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за
зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення подвійної суми
завдатку та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У січні 2005 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ОСОБА_2
про стягнення подвійної суми завдатку та відшкодування моральної
шкоди.
Зазначав, що 20 червня 2003 рок він і відповідачка домовилися
про продаж належного їй жилого будинку АДРЕСА_1. У цей же день з
метою забезпечення виконання умов договору купівлі-продажу він
передав ОСОБА_2 завдаток урозмірі 100 доларів США.
Проте, 26 листопада 2004 року відповідно до договору
купівлі-продажу ОСОБА_2 продала зазначений будинок ОСОБА_3.
Посилаючись на те, що відповідальність за невиконання
договору купівлі-продажу повинна бути покладена на відповідачку,
позивач просив стягнути з неї на його користь подвійну суму
завдатку в розмірі 1060 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов
до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної й моральної шкоди.
Зазначала, що в червні 2003 року між нею та ОСОБА_1 була
досягнута домовленість про продаж будинку АДРЕСА_1 за 1300 доларів
США, який належав їй на праві приватної власності.
ОСОБА_2 отримала від відповідача гроші в сумі, еквівалентній
100 доларам США, про що написала розписку та передала відповідачу
технічний паспорт на будинок.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від купівлі будинку та почав
вимагати від неї повернення завдатку, у листопаді 2004 року
ОСОБА_2 продала зазначений будинок ОСОБА_3
Посилаючись на те, що з червня 2003 року до листопада 2004
року вона змушена була доглядати за будинком та утримувати його, у
зв'язку із чим понесла грошові витрати, позивачка просила стягнути
з ОСОБА_1 6420 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної
шкоди.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука
Полтавської області від 6 грудня 2005 року позов ОСОБА_1
задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 530 грн.
матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди та 61 грн. витрат на
оплату державного мита; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2
відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня
2006 року рішення районного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1
скасовано та в цій частині постановлено нове рішення, яким
стягнуто на його користь із ОСОБА_2 1060 грн. матеріальної шкоди
та 500 грн. моральної шкоди. У решті - рішення залишено без
зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення
апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення
подвійної суми завдатку та моральної шкоди, суд апеляційної
інстанції керувався ст.ст. 571, 570 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який
набрав чинності з 1 січня 2004 року, і виходив із того, що
сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій
стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість)
завдатку.
Проте таких висновків суд дійшов із грубим порушенням норм
матеріального та процесуального закону.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(2004 року) положення
зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що
виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати
після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини виникли до набрання Кодексом чинності
й не мають продовжуваного характеру, то суд при розгляді справи
повинен керуватися положеннями Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
УРСР
(1963 року).
Такої ж помилки в застосуванні норм матеріального права
припустився й суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 195 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
завдатком
визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у
рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на
підтвердження укладення договору й на забезпечення його виконання
(завдаток). Завдаток повертається в подвійному розмірі стороні,
яка дала завдаток, якщо укладений договір не був виконаний з вини
сторони, що одержала завдаток.
Правило ч. 2 ст. 195 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
про залишення
завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної
суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами
було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі
сторін. У разі, коли сторони лише домовились укласти договір, але
відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору
платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому
вони надавалися.
Оскільки договору купівлі-продажу квартири, який би за своєю
формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами
укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_1
100 доларів США є авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в
якому вони надавалися.
Оскільки згідно зі ст. 99 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96
( 762/96 ) (762/96)
"Про грошову реформу в Україні" грошовою одиницею і
єдиним законним способом платежу на території України є гривня,
стягненню підлягає сума, еквівалентна 100 доларам США за курсом
Національного банку України, що на день постановлення рішення
становить 505 грн. (5,05 грн. за 1 долар США).
Стягуючи моральну шкоду суди не врахували роз'яснень Пленуму
Верховного Суду України, що містяться в п. 2 постанови від 31
березня 1995 року № 4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
"Про судову практику в
справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з
якими спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли
право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами
Конституції, у випадках, передбачених ст.ст. 7, 440-1 ЦК УРСР та
іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за
заподіяння моральної шкоди, та не звернули уваги на те, що законом
не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що
виникли між сторонами.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової
перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно й
правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального
права, - оскаржувані судові рішення в зазначеній вище частині
підлягають скасуванню з постановленням нового рішення.
Щодо постановлених судових рішень у частині відмови в
задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, то вони
відповідають матеріалам справи та вимогам закону й підстав для їх
скасування немає.
Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ст.
195 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963 року), колегія суддів Судової палати
у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука
Полтавської області від 6 грудня 2005 року та рішення апеляційного
суду Полтавської області від 18 квітня 2006 року в частині
часткового задоволення позову ОСОБА_1 скасувати та в цій частині
постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми
завдатку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 505 (п'ятсот п'ять)
гривень.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування
моральної шкоди відмовити.
У решті - рішення залишити без зміни.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Н.П. Лященко
П.В. Панталієнко
Ю.В. Прокопчук
В.М. Шабунін