У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Романюка Я.М.,
Лихути Л.М.,
Шабуніна В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у власних
інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до
Тисменицької міської ради, релігійної громади церкви Святого
Михайла Української Греко-Католицької Церкви м. Тисмениця про
визнання незаконним рішення ради про відмову у передачі земельної
ділянки в приватну власність, визнання незаконним Державного акта
на право постійного користування землею, зобов"язання передати
земельну ділянку у власність та зустрічним позовом релігійної
громади церкви Святого Михайла Української Греко-Католицької
Церкви м. Тисмениця до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, Тисменицької міської ради про визнання
незаконним розпорядження про передачу житлового будинку у
власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності на
будинок, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та
знесення самочинно збудованого нерухомого майна за касаційною
скаргою релігійної громади церкви Святого Михайла Української
Греко-Католицької Церкви м. Тисмениця на рішення Тисменицького
районного суду від 17 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду
Iвано-Франківської області від 30 червня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
В березні 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3.,ОСОБА_4.,
ОСОБА_5, а також ОСОБА_6. та ОСОБА_7. звернулися в суд з позовом
до Тисменицької міської ради та релігійної громади церкви Святого
Михайла Української Греко-Католицької Церкви м. Тисмениця про
визнання незаконним рішення Тисменицької міської ради від 14
листопада 2002 року, яким їм відмовлено у передачі земельної
ділянки у власність, визнання недійсним Державного акта на право
постійного користування землею, виданого 12 лютого 1998 року
Тисменицькою міською радою релігійній громаді церкви Святого
Михайла Української Греко-Католицької Церкви м. Тисмениця для
будівництва церкви, та зобов"язання передати земельну ділянку
площею 1 658,68 кв. м їм у власність, посилаючись на те, що ця
земельна ділянка є прибудинковою територією, на якій розташований
належний їм на праві власності житловий будинок, передачею частини
цієї ділянки в користування релігійній громаді та відмовою у її
приватизації порушено їх право.
В квітні 2003 року релігійна громада церкви Святого Михайла
Української Греко-Католицької Церкви м. Тисмениця звернулася в суд
з зустрічним позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_5,
ОСОБА_6., ОСОБА_7. та Тисменицької міської ради про визнання
незаконним розпорядження НОМЕР_1 про передачу будинку № АДРЕСА_1 в
м. Тисмениця у власність позивачів, визнання недійсним свідоцтва
про право власності на зазначений будинок, виданого виконавчим
комітетом Тисменицької міської ради 14 червня 1999 року на ім"я
відповідачів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
та знесення самочинно збудованого гаража, посилаючись на те, що
будинок є власністю релігійної громади, спірна земельна ділянка у
встановленому законом порядку надана їй в користування, а
відповідачі чинять перешкоди в її користуванні.
Рішенням Тисменицького районного суду від 16 травня 2006
року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Iвано-Франківської області від 30 червня 2006 року, первісний
позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В касаційній скарзі релігійна громада церкви Святого Михайла
Української Греко-Католицької Церкви м. Тисмениця просить
скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про
відмову в первісному позові та задоволенні зустрічного,
посилаючись на їх необгрунтованість та порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до
задоволення частково.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
під час
ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце
обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими
доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані
(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для
вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які
правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка
правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої
інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив із того що
спірна земельна ділянка є прибудинковою територією належного
позивачам по первісному позову на праві власності будинку, а тому
вони мають право вимагати усунення перешкод у користуванні нею та
передачі її їм у власність.
Однак, погодитися з таким висновком не можна.
Судом встановлено, що позивачі набули право власності на
будинок № АДРЕСА_1 в м. Тисмениця на підставах і в порядку,
передбаченими Законом України "Про приватизацію державного
житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про приватизацію
державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
користування закріпленою
за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в
порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України
( 2768-14 ) (2768-14)
.
Згідно з ч. 3 ст. 42 ЗК України 2001 року розміри та
конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані
багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі,
споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі
проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної
землевпорядної документації.
Суд на зазначене уваги не звернув та дійшов висновку про
належність спірної земельної ділянки до прибудинкової території
будинку позивачів на підставі викопіровки плану присадибної
ділянки за даними бюро технічної інвентаризації та встановленого
ним факту користування цією земельною ділянкою позивачами з часу
їх поселення в будинок. При цьому судом також не взято до уваги,
що прибудинкова територія - це земельна ділянка несадибної
житлової забудови, необхідна для розміщення та обслуговування
житлового будинку і пов"язаних з ним господарських та технічних
будівель та споруд (п. 2.1 Положення про порядок встановлення та
закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду
та надання у спільне користування або спільну сумісну власність
земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого
наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України,
Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від
5 квітня 1996 року № 31/30/53/396 ( z0203-96 ) (z0203-96)
та зареєстрованого
в Міністерстві юстиції України 26 квітня 1996 року за №
203/1228), та визнано прибудинковою територією земельну ділянку,
більша частина якої використовується під сад та город (а.с. 11),
без з"ясування того чи є будинок позивачів будинком садибного
типу.
Крім того, вирішуючи вимогу про визнання незаконним
розпорядження про передачу будинку у власність та визнання
недійсним свідоцтва про право власності на житло, до участі в
справі слід було притягнути виконавчий комітет Тисменицької
міської ради, який повинен відповідати за такою вимогою.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального
права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно
до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою
для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 338, п. 2
ч. 1 ст. 344 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової
палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу релігійної громади церкви Святого Михайла
Української Греко-Католицької Церкви м. Тисмениця задовольнити
частково.
Рішення Тисменицького районного суду від 17 травня 2006 року
та ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 30
червня 2006 року скасувати і передати справу на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Я.М.Романюк
В.М.Шабунін