У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                  24 січня 2007 року    м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України в складі:

     головуючого  Гнатенка А.В.,

     суддів:  Косенка В.Й.,     Гуменюка В.I.,

     Григор'євої Л.I.,  Данчука В.Г.,-

     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про поділ квартири, виділ частки та стягнення компенсації,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 12 січня 2005 року та  ухвалу  апеляційного  суду
Запорізької області від 9 червня 2005 року,

                       в с т а н о в и л а:

     У вересні 2004 року ОСОБА_1. звернувся в суд  із  позовом  до 
ОСОБА_2. про поділ квартири, виділ частки  та  стягнення  грошової
компенсації, мотивуючи тим, що перебував з відповідачкою  у  шлюбі
до  2001 року, під час шлюбу придбали квартиру № АДРЕСА_1 у  місті
Запоріжжі.  Згідно  з  ухвалою  Жовтневого  районного   суду    м.
Запоріжжя від 24 червня 2003 року йому та  відповідачці  на  праві
власності належить по 1/2 частини  зазначеної  квартири.  ОСОБА_2.
проживає в спірній квартирі разом зі  своєю  дитиною,  а  ОСОБА_1.
позбавлений можливості користуватися вказаною квартирою, у зв'язку
із чим  вимушений  проживати  окремо.  Ураховуючи  те,  що  шлюбні
відносини між позивачем і  відповідачкою  були  припинені  в  2001
році, їхнє  проживання  в  одній  квартирі  є  неможливим.  Спірна
квартира знаходиться в багатоквартирному будинку  та  її  поділ  з
виділенням  ізольованого  жилого  приміщення  з  окремим   виходом
кожному з них є неможливим,  тому  ОСОБА_1.  просив  виділити  всю
квартиру у власність ОСОБА_2. зі сплатою йому вартості його частки
в грошовій формі, що складає 32250 грн. Уточнивши під час судового
розгляду справи розмір грошової компенсації,  просив  стягнути  на
його користь з відповідачки мінімальну суму, визначену  агентством
нерухомості,  виходячи  з  ринкових   цін   вартості   аналогічних
квартир - 26550 грн.

     Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12  січня
2005  року,  залишеним  без  зміни   ухвалою   апеляційного   суду
Запорізької області від 9 червня 2005 року, постановлено здійснити
поділ квартири № АДРЕСА_1 у місті Запоріжжі; виділити  квартиру  №
АДРЕСА_1 у місті Запоріжжі ОСОБА_2., визнав за нею право власності
на цю квартиру; стягнути з ОСОБА_2.  на  користь  ОСОБА_1  грошову
компенсацію в розмірі  26550  грн.,  а  також  витрати  зі  сплати
державного мита в розмірі 265 грн.

     Не погодившись із зазначеними  судовими  рішеннями,  ОСОБА_2.
подала  касаційну  скаргу,  в  якій,  посилаючись  на  неправильне
застосування судами норм  матеріального  права  й  порушення  норм
процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати
та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

     Касаційна  скарга  ОСОБА_2.  підлягає  відхиленню   з   таких
підстав.

     Залишаючи  рішення   суду   першої   інстанції   без   зміни,
апеляційний суд обгрунтовано виходив із того, що спірна квартира є
увспільній частковій власності.  Сторонам  відповідно  до  мирової
угоди, затвердженої ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя
від 24 червня 2003  року,  належить  на  праві  власності  по  1/2
частині квартири № АДРЕСА_1 у місті Запоріжжі.

     З  матеріалів  справи  вбачається,  що  в  спірній   квартирі
проживає лише відповідачка з неповнолітньою дитиною, ця квартира є
двокімнатною із суміжними  кімнатами,  поділ  якої  є  неможливим.
Позивач бажає одержати від  ОСОБА_2. грошову компенсацію  вартості
його частки, вартість квартири сторонами узгоджена.

     З огляду на  викладене  апеляційний  суд  правомірно  вирішив
спірну квартиру  передати  у  власність  відповідачці  зі  сплатою
позивачу компенсації вартості його частки.

     Установлено, і це вбачається з матеріалів справи,  що  судові
рішення   ухвалені   з   додержанням   норм    матеріального    та
процесуального права.

     Наведені  в  касаційній  скарзі  доводи  висновків  судів  не
спростовують.

     Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підставами
касаційного  оскарження  є  неправильне  застосування  судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.

     Оскільки доводи касаційної  скарги  та  матеріали  справи  не
дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального
або процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування
ухвалених судових  рішень,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відхилити касаційну скаргу.

     Згідно зі ст. 337  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд  касаційної
інстанції відхиляє  касаційну  скаргу,  якщо  визнає,  що  рішення
ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                         у х в а л и л а:

     Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

     Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від  12  січня
2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької  області  від  9
червня 2005 року залишити без зміни.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий    А.В. Гнатенко

     Судді:  В.Й. Косенко

     Л.I. Григор'єва

     В.I. Гуменюк

     В.Г. Данчук