У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В,
суддів: Косенка В.Й., Данчука В.Г.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки майна особистою
приватною власністю подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю
подружжя, та визнання права власності на квартиру, за касаційною
скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Запорізької області
від 20 вересня 2006 ( rs266493 ) (rs266493)
року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2004 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до
ОСОБА_2. про розподіл спільної сумісної власності подружжя та
визнання права власності на 1/2 частину квартири, мотивуючи тим,
що 15 серпня 1997 року він та відповідачка зареєстрували шлюбні
відносини. За спільні кошти 25 червня 2000 року було придбано
трикімнатну квартиру № АДРЕСА_1 у місті Запоріжжі, договір
купівлі-продажу якої було укладено з ОСОБА_2. та на неї ж
зареєстровано право власності на квартиру. Втім, при оформленні
договору купівлі-продажу ОСОБА_1. та ОСОБА_2. домовились про те,
що спірна квартира буде їхньою спільною сумісною власністю. З
огляду на те, що відповідачка відмовляється вирішити питання про
розподіл цієї квартири у добровільному порядку, просив суд
поділити спільне майно, а саме: квартиру № АДРЕСА_1 у місті
Запоріжжі, виділивши йому 1/2 частину квартири та визнати за ним
право власності на неї.
У ході судового розгляду справи змінивши свої позовні вимоги
позивач просив суд визнати за ним право особистої приватної
власності на 1/2 частину спірної квартири.
Не визнавши позову ОСОБА_2. звернулася в суд із зустрічним
позовом до ОСОБА_1. про визнання права власності на квартиру.
Доповнивши свої позовні вимоги просила суд поділити майно, що є
спільною сумісною власністю подружжя, а саме: у вигляді 1/4
частини квартири № АДРЕСА_1 у місті Запоріжжі, визнати за нею
право власності на 7/8 частин указаної квартири, а за
відповідачем - на 1/8 частину цієї квартири, та стягнути з
відповідача судові витрати.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 7
червня 2006 року у позові ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про визнання
частки майна особистою приватною власністю подружжя відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про поділ майна, що є
спільною сумісною власністю подружжя, та визнання права власності
на квартиру задоволено частково. Постановлено поділити майно, що є
спільною сумісною власністю - 1/2 частини квартири № АДРЕСА_1 у
місті Запоріжжі; визнати за ОСОБА_2. право власності на 7/8
частини квартири № АДРЕСА_1 у місті Запоріжжі; визнати за ОСОБА_1.
право власності на 1/8 частини квартири № АДРЕСА_1 у місті
Запоріжжі.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня
2006 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 7
червня 2006 року скасовано та постановлено нове рішення, яким
позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про визнання частки майна особистою
приватною власністю подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_1. право
власності на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1 у місті Запоріжжі.
Визнано за ОСОБА_2. право власності на 1/2 частину квартири №
АДРЕСА_1 у місті Запоріжжі. Позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про поділ
майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, та визнання
права власності на квартиру залишено без задоволення.
Не погодившись із указаним рішенням апеляційного суду,
ОСОБА_2. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального права та
порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове
рішення скасувати, та залишити в силі рішення суду першої
інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2. підлягає відхиленню виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами
касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне
застосування судом норм матеріального права чи порушення норм
процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Статтями 338-341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
передбачено випадки,
в яких рішення суду скасовується.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не
дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального
й процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування
ухваленого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне
відхилити касаційну скаргу.
Керуючись статтями 332, 336, ЦПК України, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня
2006 ( rs266493 ) (rs266493)
року, залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: В.Й. Косенко
В.Г. Данчук