У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   19 січня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

            справах Верховного Суду України в складі:

     Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

     розглянувши в попередньому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
справу  за  позовом  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про  визнання
відомостей такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і
гідність та відшкодування моральної шкоди, за  касаційною  скаргою
ОСОБА_3  на  рішення  Хустського  районного  суду    Закарпатської
області  від 24 лютого  2006  року  та  ухвалу  Апеляційного  суду 
Закарпатської області від 3 серпня 2006 року ( rs166695 ) (rs166695)
         ,

                       в с т а н о в и л а:

     ОСОБА_3 звернувся до Верховного  Суду  України  з  касаційною
скаргою  на  рішення  Хустського  районного   суду   Закарпатської 
області   від  24.02.2006   р.,   залишене   без   змін    ухвалою
Апеляційного  суду  Закарпатської  області    від   3.08.2006   р.
( rs166695 ) (rs166695)
         , яким позов задоволено частково: визнано  відомості,
які поширив відповідач щодо позивачок про статеві стосунки  з  ним
такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь  і  гідність
позивачок та стягнуто з відповідача на користь  кожної  з  них  по
1000 грн. моральної шкоди.

     В обгрунтування  касаційної  скарги  ОСОБА_3  посилається  на
невірну оцінку судами зібраних доказів,  неправильне  застосування 
норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в
зв'язку з чим ставить питання про  скасування  судових  рішень  та
ухвалення нового рішення без направлення справи на новий розгляд.

     Колегія суддів дійшла висновку,  що  підстави  для  перегляду
судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

     Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив  з
того, що факт поширення відповідачем недостовірної  та  негативної
інформації про позивачок та завдання їм цими діями моральної шкоди
мав місце.

     Апеляційний суд  погодився  з  таким  висновком  суду  першої
інстанції.

     Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підставами
касаційного  оскарження  є  неправильне  застосування  судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.

     Згідно  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд   касаційної
інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати  доведеними
обставини, що не були встановлені в  рішенні  суду,  чи  відкинуті
ним, вирішувати питання про достовірність того чи  іншого  доказу,
про перевагу одних доказів над іншими.

     Встановлено і це вбачається з матеріалів  справи,  що  судові
рішення  ухвалені  з  додержанням  судами  норм  матеріального  та
процесуального права, а також відсутні передбачені ч.  1  ст.  338
ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підстави  для  обов'язкового  скасування
судового рішення.

     Наведені  у  касаційній  скарзі  доводи  висновок  судів   не
спростовують.

     Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                     у  х  в  а  л  и  л  а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

     Рішення Хустського районного суду  Закарпатської  області  від
24 лютого 2006 року та  ухвалу  Апеляційного  суду   Закарпатської
області від 3 серпня 2006 року ( rs166695 ) (rs166695)
         залишити без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

                 Судді Верховного Суду України :

     Є.Ф. Левченко

     Я.М. Романюк

     Ю.Л. Сенін