У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Гуменюка В.I., Косенка В.Й.,
Григор'євої Л.I., Данчука В.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
товариства з обмеженою відповідальністю "Евіс-авто" про
відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а:
У червні 2003 року ОСОБА_1. звернувся із позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "Евіс-авто" про
відшкодування шкоди в сумі 4618 грн., посилаючись на те, що між
ним та відповідачем був укладений договір схову, згідно з яким він
зберігав належний йому на праві власності автомобіль ГАЗ-3110 д.н.
НОМЕР_1 на автостоянці відповідача по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві. В
ніч з 20 на 21 березня 2003 року невідомі особи викрали з
автомобіля СД програвач, посилювач, маршрутний комп'ютер,
лампу-фару, балонний ключ.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 січня
2004 року позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 18
березня 2004 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва
від 9 січня 2004 року скасовано і ухвалено нове рішення про
відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення
апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
установивши, що
апеляційним судом скасоване судове рішення, ухвалене згідно із
законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду
апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої
інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої
інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1. та ТОВ "Евіс-авто" був
укладений договір схову. Оскільки ТОВ "Евіс-авто" не забезпечило
збереження майна позивача, відповідно до ст.ст. 418, 419 ЦК
України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року з нього стягнуто вартість
викраденого майна.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд
прийшов до висновку, що 20 березня 2003 року ОСОБА_1., передаючи
автомобіль на стоянку, повинен був надати черговому переліку
предметів, які знаходяться у салоні автомобіля, але не входять у
комплект обладнання і приладів, передбачених заводом -
виготівником. Оскільки викрадені з автомобіля позивача речі не
входять у комплект приладів, передбачених заводом - виготівником,
то відповідно до положень пункту 25 Правил зберігання транспортних
засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 ( 115-96-п ) (115-96-п)
, ТОВ
"Евіс-авто" не несе відповідальності за їх збереження.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не
можна.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у порушення
вимог пункту 25 Правил зберігання транспортних засобів на
автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 22 січня 1996 року № 115 ( 115-96-п ) (115-96-п)
, не ознайомив позивача
під розписку із вимогами зазначених Правил.
Крім того, суд першої інстанції правильно виходив з положень
ст.ст. 418, 419 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року, відповідно до
яких ТОВ "Евіс-авто" як організація, для якої схов є статутною
діяльністю, несе підвищену відповідальність за втрату, недостачу і
пошкодження майна.
Судом першої інстанції встановлено, що речі, на які вказує
позивач, були встановлені стаціонарно у його автомобілі, і
викрадені 21 березня 2003 року невідомими особами з платної
стоянки ТОВ "Евіс-авто".
Враховуючи викладене суд першої інстанції обгрунтовано дійшов
висновку про те, що відповідальність має нести ТОВ "Евіс-авто",
оскільки зазначеними предметами був укомплектований автомобіль
позивача, про що він довів у судовому засіданні.
Підстави вважати обгрунтованим рішення апеляційного суду
відсутні.
За таких обставин рішення апеляційного суду Миколаївської
області підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду залишенню
без зміни.
Керуючись ст.ст. 336, 339, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18
березня 2004 року скасувати і залишити в силі рішення Заводського
районного суду м. Миколаєва від 9 січня 2004 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: В.I. Гуменюк
Л.I. Григор'єва
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко