У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     17 січня 2007 року  м. Київ
     Колегія суддів Судової палати у цивільних справах  Верховного
Суду України у складі :
     Головуючого - Сеніна Ю.Л.,
     Суддів :  Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,
     Романюка Я.М., Шабуніна В.М.,
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про встановлення  батьківства  та  за  зустрічним  позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства,
     в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :
     У січні 2003 року ОСОБА_1. звернулася до суду  із  зазначеним
позовом, посилаючись на те, що з 1999 року постійно зустрічалась з
відповідачем, перебувала з ним у близьких стосунках.  IНФОРМАЦIЯ_1
вона народила сина,  відповідач  спочатку  визнавав  себе  батьком
дитини, проте згодом відмовився від реєстрації батьківства.
     ОСОБА_2.  звернувся  до  суду  з   зустрічним   позовом   про
оспорювання батьківства, посилаючись на те, що він  не  є  батьком
дитини, з ОСОБА_1. підтримував лише ділові стосунки.
     Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня
2004 року, залишеним без змін  ухвалою Апеляційного суду м.  Києва
від  16  вересня  2004  року,   позов  ОСОБА_1  задоволено,  а   у
задоволенні зустрічного позову відмовлено.
     У касаційній скарзі ОСОБА_2.  просить  скасувати  ухвалені  в
справі  судові  рішення  і  справу  направити  на  новий  розгляд,
посилаючись   на   порушення   судами   норм   матеріального    та
процесуального права.
     Касаційна  скарга  підлягає  задоволенню  частково  з   таких
підстав.
     Задовольняючи  позов  про   встановлення   батьківства,   суд
керувався нормами  ст.ст. 125, 126,  128,  136  Сімейного  кодексу
( 2947-14 ) (2947-14)
         (далі-СК) України  та виходив із того, що відповідач є
батьком  дитини,  яка  народжена  позивачкою,  і  це  підтверджено
висновками медичних експертиз.
     Проте з такими висновками погодитись не можна.
     За    загальним    правилом    дії    законів    та     інших
нормативно-правових актів у часі норми СК України, якими керувався
суд,  застосовуються  до  сімейних  відносин,  які  виникли  після
набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.
     Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням  суду,
зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від  підстав
його встановлення, передбачених ст. 53 КпШС України, який діяв  до
1 січня  2004  року,  то  при  розгляді  справи  про  встановлення
батьківства щодо дитини, яка  народилася  до  1  січня  2004  року
повинні застосовуватись відповідні норми КпШС України.
     Розглядаючи справу про встановлення  батьківства  відповідача
щодо дитини, яка народилася у позивачки IНФОРМАЦIЯ_1, суд наведене
не врахував, не перевірив наявність  обставин,  які  законом  були
визначені як підстави для  встановлення  батьківства,  та  на  які
посилалась позивачка у заяві (визнання відповідачем батьківства).
     Суду слід було з"ясувати чи дійсно відповідач  визнавав  себе
батьком дитини, які його дії свідчили  про  це,  а  також  причини
відмови його подати заяву про  реєстрацію  батьківства  в  органах
реєстрації актів громадянського стану.
     В порушення вимог ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         апеляційний
суд належним  чином  не  перевірив  доводи  апеляційної  скарги  і
залишив рішення суду без змін.
     За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в  частині
встановлення  батьківства   підлягають   скасуванню   з   підстав,
передбачених ч. 2 ст. 338 та ст. 341  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          з
передачею справи на новий розгляд.
     Судові рішення в частині відмови  у  позові  про  оспорювання
батьківства   відповідають   вимогам   норм    матеріального    та
процесуального права, оскільки суд дійшов правильного висновку про
відсутність підстав для задоволення цього позову тому що, на  день
розгляду справи батьківство встановлено не було, запис про те,  що
позивач за зустрічним позовом є батьком дитини відсутній.
     Керуючись ст. 336  ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
 
                     у  х  в  а  л  и  л  а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити частково.
     Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18  березня
2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2004
року в частині встановлення батьківства скасувати,  справу  в  цій
частині передати на новий розгляд  до  суду  першої  інстанції;  в
решті зазначені судові рішення залишити без змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий -  Ю.Л.Сенін
     Судді :   Є.Ф.Левченко
 
     Л.М.Лихута
 
     Я.М.Романюк
     В.М.Шабунін