У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Панталієнка П.В., Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною, за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від
12 липня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3. про визнання угоди недійсною.
Позовні вимоги мотивував тим, що маючи намір продати
квартиру № АДРЕСА_1 в місті Горлівка, видав ОСОБА_2. довіреність
на розпорядження квартирою, останній знайшов покупця і отримав
завдаток в сумі 1 500 грн. У січні 2004 року позивачу стало
відомо, що ОСОБА_2. уклав договір купівлі-продажу квартири у
власних інтересах, а саме продав квартиру своїй матері ОСОБА_3.
Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу зазначеної
квартири спрямований на незаконне заволодіння квартирою та має
характер фіктивної угоди, просив позов задовольнити.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від
7 квітня 2004 року позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 12 липня
2004 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й у
задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення
апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права .
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а
постановлені у справі судові рішення скасуванню з направленням
справи на новий розгляд з таких підстав.
Iз матеріалів справи видно, що правовідносини стосовно яких
йдеться у судових рішеннях, мали місце у 2003 р. (видача позивачем
довіреності ОСОБА_2. - 15.10.2003 р., а укладення ним на підставі
цієї довіреності договору купівлі-продажу квартири своїй матері
ОСОБА_3. - 29.10. 2003 р.).
За таких обставин, суд при вирішенні спору до зазначених
правовідносин мав застосовувати закон, що діяв на час їх вчинення,
тобто ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р.
Визнаючи угоду купівлі-продажу недійсною суд не врахував
того, що вона вчинена на підставі неоспореної довіреності.
Суду слід було уточнити у позивача правові підстави визнання
угоди недійсною з посиланням на конкретну норму ЦК України 1963
( 1540-06 ) (1540-06)
р., чинного на час їх укладення, хоча в тексті його
позову і пояснень позивача видно, що він видав довіреність за
збігу тяжких обставин, важкої хвороби і потреби в коштах для
лікування, а з іншого боку позивач стверджував про зловмисність
дій його представника та іншої сторони в договорі купівлі-продажі,
тобто висловлював підстави передбачені ст. 57 ЦК України 1963
( 1540-06 ) (1540-06)
р.
Разом з тим, підставно скасувавши рішення районного суду
апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув і вирішив
спір не перевіривши належним чином доводів позивача з посиланням
на відповідну норму закону, яка врегульовує визнання угод
недійсними з перерахованих підстав.
За таких обставин судові рішення, що постановлені у справі,
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд
першої інстанції, як такі що постановлені з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2004
року, рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 7
квітня 2004 року скасувати, а справу передати на новий розгляд у
суд першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: П.В. Панталієнко
Ю.В. Прокопчук
Н.П. Лященко
Ю.Г. Тітов