У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
                  17 січня 2007 року    м. Київ
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі:
     головуючого  Гнатенка А.В.,
     суддів:  Косенка В.Й.,     Гуменюка В.I.,
     Григор'євої Л.I.,  Данчука В.Г.,-
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
акціонерного комерційного банку "Аркада", третя особа - акціонерне
товариства  холдінгова  компанія  "Київміськбуд",  про   стягнення
штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди,  за  зустрічним
позовом акціонерного комерційного банку "Аркада"  до  ОСОБА_1  про
визнання ф'ючерсного контракту частково недійсним,  за  касаційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 2 червня
2004 року,
 
                       в с т а н о в и л а:
     ОСОБА_1.  звернувся  в  суд  із   позовом   до   акціонерного
комерційного банку "Аркада" (далі - АКБ  "Аркада")  про  стягнення
штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди, посилаючись  на
те, що 30 листопада 1995 року між ним і відповідачем був укладений
ф'ючерсний контракт НОМЕР_1  про  інвестування  коштів  у  житлове
будівництво.  Згідно  з  умовами  контракту  позивач  сплатив   на
розрахунковий рахунок АКБ "Аркада" 16421  грн.  83  коп.,  а  банк
зобов'язався   інвестувати   зазначені   кошти    в    будівництво
однокімнатної квартири на житловому  масиві  "IНФОРМАЦIЯ_1"  у  м.
Києві. Строк введення в експлуатацію будинку був визначений на  30
липня 1996 року. З огляду на те, що  відповідач  не  виконав  умов
контракту  щодо  строку  здачі  жилого  будинку  в   експлуатацію,
ОСОБА_1. просив  стягнути  на  свою  користь  штраф  за  порушення
виконання умов контракту в сумі 2463  грн.  28  коп.  та  моральну
шкоду, яку оцінив у 1000 грн.
     Заперечуючи  проти  позовних  вимог  ОСОБА_1,  АКБ   "Аркада"
звернувся в суд із  зустрічною  позовною  заявою  до  ОСОБА_1  про
визнання ф'ючерсного контракту частково  недійсним,  обгрунтовуючи
тим, що встановлена контрактом відповідальність суперечить вимогам
Закону України "Про банки та банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
        , а
також, що банк є організацією, яка не веде будівництво,  а  тільки
інвестує гроші в будівництво, у зв'язку із чим не може відповідати
за своєчасну здачу будівельного об'єкта і просив зустрічний  позов
задовольнити.
     Справа розглядалася судами неодноразово.
     Рішенням Печерського районного суду м. Києва  від  22  жовтня
2003 року  позов  ОСОБА_1  задоволено  частково.  Стягнуто  з  АКБ
"Аркада" на користь ОСОБА_1 2463 грн. 28 коп.,  судові  витрати  в
розмірі  85 грн. 73 коп., усього  2549  грн.  01  коп.  У  частині
позовних вимог  щодо  відшкодування  моральної  шкоди  відмовлено.
Позовні вимоги АКБ "Аркада" залишено без розгляду на підставі ч. 4
ст. 172 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
         року).
     Рішенням апеляційного суду м. Києва від 2  червня  2004  року
вказане рішення суду першої інстанції скасовано  й  ухвалено  нове
рішення,  відповідно  до  якого  в  задоволенні   позову   ОСОБА_1
відмовлено.  Зустрічний   позов   АКБ   "Аркада"   задоволено   та
постановлено  визнати  недійсним  п.  5.2  розділу  5  ф'ючерсного
контракту НОМЕР_1 від 30  листопада  1995  року  про  інвестування
коштів у житлове будівництво.
     Не  погодившись  з   указаним   рішенням   суду   апеляційної
інстанції, ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального  права,  просить
рішення  апеляційного  суду  м.  Києва  від  2  червня  2004  року
скасувати та залишити в силі рішення Печерського районного суду м.
Києва від 22 жовтня 2003 року.
     Касаційна  скарга  ОСОБА_1  підлягає  задоволенню   з   таких
підстав.
     Скасовуючи рішення суду  першої  інстанції  та  постановляючи
нове рішення, яким ОСОБА_1. у  задоволенні  позову  про  стягнення
штрафних санкцій та відшкодування моральної  шкоди  відмовлено  та
задоволено зустрічний позов, яким визнано недійсним п. 52  розділу
5 ф'ючерсного контракту НОМЕР_1 від 30  листопада  1995  року  про
інвестування коштів у житлове будівництво, апеляційний суд виходив
із того, що названий пункт контракту не відповідає  вимогам  п.  4
Закону України "Про банки та банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
        .
     Проте з такими висновками суду погодитися не можна,  оскільки
суд дійшов їх без повного, всебічного та  об'єктивного  з'ясування
обставин   справи,   прав   та   обов'язків   сторін    у    даних
правовідносинах, неправильно застосувавши норми  матеріального  та
процесуального права.
     Відповідно до ст. 202 ЦПК  України  (1963  ( 1501-06 ) (1501-06)
          року)
рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
     Рішення суду є обгрунтованим тоді, коли  суд,  виконавши  всі
вимоги  цивільного   процесуального   законодавства   і   всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у  відповідності  з  нормами
матеріального  права,  що   підлягають   застосуванню   до   даних
правовідносин.
     Відповідно до вимог ст. 48 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
         року)
угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною.
     Задовольняючи зустрічні позовні вимоги та визнаючи  недійсним
п. 5.2 розділу 5 ф'ючерсного  контракту НОМЕР_1 від  30  листопада
1995  року,  в  якому  сторони  передбачили  штрафні  санкції   за
неналежне виконання договірних зобов'язань, суд вимоги зазначеного
закону не врахував, а помилково визнав недійсною одну  з  істотних
умов укладеного договору, залишивши при цьому сам договір дійсним.
     За таких обставин ухвалене у справі рішення апеляційного суду
не може вважатись законним та  обгрунтованим,  у  зв'язку  із  чим
касаційна скарга підлягає задоволенню.
     Разом  із  тим  судом  першої  інстанції  повно  і   всебічно
встановлені  обставини  справи,  а  рішення  суду  є  законним  та
обгрунтованим.
     Відповідно до ст. 339 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  встановивши,
що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно  із
законом,  суд  касаційної  інстанції   скасовує   судове   рішення
апеляційної інстанції  та  залишає  в  силі  рішення  суду  першої
інстанції.
     При викладених обставинах рішення апеляційного суду  підлягає
скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без зміни.
     Керуючись ст.ст.  336,  338,  339  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України
 
                         у х в а л и л а:
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
     Рішення апеляційного суду м. Києва від  2  червня  2004  року
скасувати.
     Рішення Печерського районного суду м.  Києва  від  22  жовтня
2003 року залишити без змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий    А.В. Гнатенко
     Судді:  В.Й. Косенко
 
     Л.I. Григор'єва 
 
     В.I. Гуменюк
     В.Г. Данчук