Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області, відділу земельних ресурсів у Єланецькому районі Миколаївської області про визнання незаконним розпорядження про затвердження технічної документації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання видати розпорядження про виділення земельної ділянки та державний акт, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що він є власником земельної частки (паю) в розмірі 19,86 умовних кадастрових гектарів. У 2005 році відповідачами йому було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 12,10 га. Згодом йому стало відомо, що виділена йому в натурі земельна ділянка в межах Возсіятської сільської ради, відноситься до зрошувальних земель, у зв'язку з чим розмір її було визначено площею 12,10 га, що не відповідає розміру земельної частки (паю).

Посилаючись на те, що зрошувальна система на наданій йому у власність земельній ділянці не функціонує із-за відсутності гідротехнічного обладнання, вважає, що зменшенням розміру земельної ділянки відповідачі порушили його право власності на земельну ділянку.

Тому, позивач просив визнати незаконним розпорядження про затвердження технічної документації в частині передачі йому у власність земельної ділянки, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку на його ім'я, зобов'язати Єланецьку районну державну адміністрацію видати розпорядження про виділення йому у власність земельної ділянки площею 28,36 га та видати на неї державний акт на право власності на земельну ділянку, стягнути на відшкодування моральної шкоди з державної адміністрації - 3500 грн., з відділу земельних ресурсів - 1700 грн.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області від 6 липня 2006 року № 480-р "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам Возсіятської сільської ради" в частині передачі у власність позивачу земельної ділянки в розмірі 12,10 га, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 31 липня 2006 року на ім'я позивача, зобов'язано Єланецьку районну державну адміністрацію видати розпорядження про виділення позивачу у власність земельної ділянки, розмір якої в умовних кадастрових гектарах складає 19,93, а вартість її станом на 1 січня 2007 року становить 141227 грн. 47 коп. і видати на неї державний акт на право власності на земельну ділянку, стягнути з Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області та відділу земельних ресурсів у Єланецькому районі Миколаївської області на користь позивача на відшкодування моральної шкоди по 1000 грн.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2008 року зазначене рішення суду скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення апеляційного суду.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.