Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В., Панталієнка П.В., Лященко Н.П., Тітова
Ю.Г.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування
матеріальної та моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_2
та ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду Рівненської
області від 15 січня 2004 року та ухвалу колегії суддів судової
палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області
від 19 травня 2004 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_3.
про відшкодування шкоди. Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що
25 грудня 2002 року відповідач ОСОБА_3., керуючи автомобілем
ВАЗ - 2108, власником якого є ОСОБА_2., порушив правила дорожнього
руху та виїхав на зустрічну смугу по вул. С. Бандери в м. Рівному,
де допустив зіткнення з автомобілем позивача, яким керував
ОСОБА_4. Унаслідок ДТП пошкоджено автомобіль ОСОБА_1., чим завдано
йому матеріальну шкоду в розмірі 10 238 грн. 72 коп. відповідно до
висновку автотоварознавчої експертизи від 31 січня 2003 року.
25 грудня 2002 року ОСОБА_3. передав позивачу 2 725 грн. на
відшкодування завданої шкоди, заявивши, що більше платити не буде.
ОСОБА_1. просив стягнути з ОСОБА_2. та ОСОБА_3. 7 513 грн. 72
коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 грн. на
відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від
15 січня 2004 року позов ОСОБА_1. задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2.
та ОСОБА_3. солідарно на користь ОСОБА_1. 7513 грн. 72 коп. на
відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. на відшкодування
моральної шкоди та 95 грн. 14 коп. сплаченого державного мита.
Зобов'язано ОСОБА_1. після відшкодування йому матеріальної шкоди
передати пошкоджений автомобіль "Фіат-Уно" відповідачам.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2004 року
змінено: виключено зобов'язання ОСОБА_1. передати пошкоджений
автомобіль "Фіат-Уно" відповідачам. У решті - рішення суду
залишено без зміни.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції ОСОБА_2. та
ОСОБА_3. звернулися до Верховного Суду України з касаційними
скаргами. ОСОБА_3. у своїй касаційній скарзі просить скасувати
оскаржувану ухвалу та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
процесуального права та неправильне застосування норм
матеріального права. ОСОБА_2. у своїй касаційній скарзі просить
скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення про
відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. до неї за безпідставністю,
посилаючись на порушення судом норм процесуального права та
неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга
ОСОБА_2. підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3. -
частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд
апеляційної інстанції, стягнув матеріальну шкоду в розмірі 7513
грн. 72 коп. на користь позивача солідарно з ОСОБА_2. - власника
автомобіля ВАЗ - 2108, номерний знак НОМЕР_1, і ОСОБА_3., як
власник вказаного транспортного засобу, який у момент
дорожньо-транспортної пригоди керував ним. При цьому судами не
було враховано те, що відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
Суду України, викладених у п. 4 постанови від 27 березня 1992 року
№6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про
відшкодування шкоди" (з наступними змінами), під володільцем
джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або
громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної
небезпеки на підставі права власності, повного господарського
відання, оперативного управління або з інших підстав (договору
оренди, довіреності тощо).
Встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем на підставі
доручення, виданого на його ім'я ОСОБА_5, і саме з вини ОСОБА_3.
скоєна дорожня пригода та пошкоджений автомобіль "Фіат-Уно",
номерний знак НОМЕР_2, належний позивачеві ОСОБА_1., яким за
дорученням керував ОСОБА_4.
З викладеного вбачається, що підстав покладення на ОСОБА_2.
обов'язку щодо відшкодування матеріальної шкоди у судів не було, а
тому в задоволенні позову про відшкодування з неї матеріальної
шкоди на користь ОСОБА_1.повинно бути відмовлено, а також відсутні
й підстави для задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_2.
моральної шкоди, оскільки вини останньої в її заподіянні немає.
Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 11
лютого 2003 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого
автомобіля "Фіат - Уно" складає 17283 грн. 74 коп., а вартість
матеріальних збитків, заподіяних власнику вказаного автомобіля -
10238 грн. 72 коп.
Відповідно до абз. 3 п. 9 зазначеної вище постанови Пленуму
Верховного Суду України, постановляючи рішення про стягнення на
користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може
використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд
одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна
після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Суд першої інстанції згідно із чинним законодавством вирішив
це питання і зобов'язав позивача після відшкодування шкоди
передати пошкоджений автомобіль відповідачам, проте ухвалою суду
апеляційної інстанції рішення в цій частині було необгрунтовано
скасоване.
Оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, колегія суддів
дійшла висновку про те, що вимоги в частині відшкодування
матеріальної шкоди доведені та підлягають задоволенню у розмірі
7513 грн. 72 коп. (з урахуванням виплачених 2275 грн.). Також
встановлено, що винними діями відповідача ОСОБА_3., пов'язаними зі
значним пошкодженням автомобіля, позивачеві завдана також
моральна шкода в розмірі, визначеному судами першої та апеляційної
інстанцій.
Ураховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення
без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з ухваленням
нового рішення по суті спору.
Оскільки правовідносини між сторонами виникли під час дії ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року, при постановленні рішення застосуванню
підлягають його норми.
На підставі наведеного та ст.ст. 440, 440-1 УРСР, керуючись
ст.ст. 336, 341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової
палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, касаційну скаргу
ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду від 15 січня 2004 року
та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2004 року
скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з
ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7513 (сім тисяч п'ятсот тринадцять)
грн. 72 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1000 (одну
тисячу) грн. на відшкодування моральної шкоди та 132 грн. 64 коп.
сплаченого державного мита.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
Зобов'язати ОСОБА_1 після відшкодування йому матеріальної
шкоди передати пошкоджений автомобіль "Фіат - Уно", номерний знак
НОМЕР_2, ОСОБА_3.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення й
оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
А.В.Костенко
Н.П. Лященко
П.В. Панталієнко
Ю.Г. Тітов