У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     29 листопада 2006 року     м. Київ
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі:
 
     головуючого суддів:
     Гнатенка А.В.,  Барсукової В.М., Балюка М.I.,
     Гуменюка В.I., Волкова О.Ф.,
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи  :  приватні  нотаріуси  ОСОБА_4.,
ОСОБА_5., про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку,
                      в с т а н о в и л а :
     У червні 2000 року ОСОБА_1. звернулася до суду із  зазначеним
вище позовом, який обгрунтовувала тим, що їй  на  праві  власності
належала однокімнатна  квартира  №  АДРЕСА_1  у  місті  Києві.  01
березня 1996 року за договором купівлі-продажу  позивачка  продала
вказану квартиру ОСОБА_3. й в цей же день ОСОБА_2. продав ОСОБА_1.
4/5 будинку  по  АДРЕСА_2  у  місті  Києві.  У  травні  2000  року
позивачці стало відомо, що 08 серпня 1996 року ОСОБА_3., діючи  на
підставі довіреності від імені позивачки й  без  відома  та  згоди
останньої, продала належні їй 4/5 частини  будинку  №  АДРЕСА_2  у
місті Києві ОСОБА_2., який на той час перебував у шлюбі з ОСОБА_3.
У подальшому ці 4/5 будинку це подружжя  неодноразово  відчужували
шляхом продажу та дарування.
     Посилаючись на те, що належні їй 4/5 будинку  по  АДРЕСА_2  у
місті  Києві  вибули  з  її  володіння  внаслідок  обману  з  боку
відповідачів, просила задовольнити її позовні вимоги.
     У  травні  2000  року  ОСОБА_1.  звернулася  із  позовом   до 
ОСОБА_6. про визнання угоди недійсною.
     Ухвалою  суду  від  21  серпня  2000  року  позови   ОСОБА_1.
об'єднані в одне провадження.
     У подальшому позивачка неодноразово змінювала свої  вимоги  й
просила визнати недійсним  договір  купівлі-продажу  4/5  будинку,
укладений 8 серпня  1996 року,  визнати  недійсними  всі  наступні
угоди по відчуженню 4/5 будинку, одночасно визнати право власності
на належну відповідачу  ОСОБА_2.  1/5  частину  будинку,  а  також
стягнути з відповідачів 25 000  грн.  на  відшкодування  моральної
шкоди.
     Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 вересня
2003 року прийнято відмову ОСОБА_1. від  позову  до  ОСОБА_6.  про
визнання недійсним договору купівлі-продажу 4/5 будинку № АДРЕСА_2
у місті Києві, укладеного 21 лютого  1997  року  між  ОСОБА_2.  та
ОСОБА_6., посвідченого приватним нотаріусом  ОСОБА_5.  Провадження
по справі в цій частині закрито.
     Рішенням  Голосіївського  районного  суду  м.  Києва  від  09
вересня 2003 року в задоволенні позову  ОСОБА_1.  до  ОСОБА_2.  та
ОСОБА_3.  про  визнання  недійсним  договору  купівлі-продажу  4/5
будинку № АДРЕСА_2 у місті Києві, укладеного 08 серпня  1996  року
ОСОБА_1. та ОСОБА_2., визнання  права  власності  на  1/5  частину
вказаного будинку, а також стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1. у дохід держави 258 грн.  50  коп.  державного
мита.
     Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02  грудня  2003  року
ухвала суду першої інстанції від 08 вересня 2003 року  та  рішення
цього ж суду  від  09  вересня  2003  року  в  частині  відмови  у
задоволенні позову ОСОБА_1. до  ОСОБА_2.,  ОСОБА_3.  про  визнання
недійсним договору купівлі-продажу 4/5 будинку № АДРЕСА_2 у  місті
Києві від 08 серпня 1996 року,  відшкодування  моральної  шкоди  -
скасовано й в цій  частині  справу  направлено  на  новий  судовий
розгляд.
     У касаційній скарзі ОСОБА_7., не погоджуючись із ухвалою суду
апеляційної  інстанції,  просила  її  скасувати  з  посиланням  на
порушення норм матеріального та процесуального права.
     Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
     Відповідно до ст.335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         під час розгляду
справи  в   касаційному   порядку   суд   перевіряє   правильність
застосування  судом   першої   чи   апеляційної   інстанції   норм
матеріального або процесуального права і не  вправі  встановлювати
або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в
рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими. Касаційний суд  перевіряє  законність  судових  рішень
лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
     Згідно зі  ст.337  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд  касаційної
інстанції  відхиляє  касаційну  скаргу,  якщо  визнає,  що  судові
рішення  постановлені  з   додержанням   вимог   матеріального   і
процесуального права.
     Висновки суду апеляційної інстанції грунтуються на матеріалах
справи й постановлена ним ухвала відповідає вимогам  матеріального
та процесуального права.
     Крім того, до Верховного Суду України надійшли документи  про
те, що ОСОБА_1. померла IНФОРМАЦIЯ_1.
     Відповідно до статті 37 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         у разі смерті
фізичної особи, припинення юридичної  особи,  зміни  кредитора  чи
боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни  особи  у
відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі  у  справі
правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій
стадії цивільного процесу.
     Враховуючи  необхідність  вирішення  питання   процесуального
правонаступництва  в  суді  першої  інстанції,  куди  для   нового
розгляду апеляційним судом  направлено  справу,  касаційну  скаргу
слід відхилити.
     Керуючись ст. 336  ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
     Ухвалу апеляційного суду м. Києва від  02  грудня  2003  року
залишити без зміни.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий  А.В.Гнатенко
     Судді :       М.I.Балюк 
     В.М.Барсукова
     В.I.Гуменюк
     О.Ф.Волков