826/1418/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податку на землю з фізичних осіб - 03.06.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником двоповерхової нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 847, 9 кв. м., розташованої за адресою: м. Київ, вул.. І. Климента, 15.

Належне позивачу приміщення передано в оренду частинами: ТОВ "Стигмат" (5,75 кв.м.), ТОВ "ФАРМАЦІЯ-ХХІ СТОЛІТТЯ" (92,4 кв.м.), ТОВ "АЛЬТАІС" (32 кв.м.), ФОП ОСОБА_3 (33,5 кв.м.), ТОВ "Сайнарама" (10 кв.м.), що підтверджується договорами оренди нежилого приміщення від 01 серпня 2009 року № 17/2, від 01 вересня 2011 року № 15, від 01 липня 2011 року № 12, від 01 жовтня 2011 року № 13/2, від 01 квітня 2011 року № 1 та актами прийому-передачі нежилих приміщень.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач, зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності з 26.11.2002 року. Основним видом діяльності позивача згідно Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) є здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення.

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС та обрала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про сплату єдиного податку серії "И" № 813903 від 15.12.2010 року, термін дії якого - 2011 рік.

11 травня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023341703, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на землю з фізичних осіб на суму 49 552,27 грн.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72. статті 14 Податкового кодексу України).

Статтею 269 Податкового кодексу України, встановлено, що платниками податку на землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачами, в розумінні п. 14.1.73. статті 14 Податкового кодексу України, є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку є: державний акт, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину. Право постійно користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою який видається виключно юридичним особам, зазначеним у статті 92 Земельного кодексу України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частини 1-5 статті 126 Земельного кодексу України).

Пунктом 286.6. статті 286 Податкового кодексу України, встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності.

Згідно п. 286.1. Податкового кодексу України (2755-17) , підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Також встановлено, що позивач провадить господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Підпунктом 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу, встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, звільнення платника єдиного податку від нарахування, сплати та подання звітності із земельного податку відбувається за умови використання земельної ділянки для провадження господарської діяльності

Господарською діяльністю, в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України, є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом першої інстанції встановлено, що, згідно свідоцтва платника єдиного податку-позивача від 15.12.2010 року, до основного виду підприємницької діяльності ОСОБА_2 належить здавання в оренду власного нерухомого майна.

При цьому, згідно Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 15.12.2010 року, виданого на 2011 рік, місцем провадження господарської діяльності позивача вказано АДРЕСА_1.

Судом першої інстанції встановлено, що належна позивачу нежитлова будівля передано в оренду суб'єктам господарської діяльності, які сплачують за орендовані приміщення орендну плату.

Операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але, і, відповідний прибуток орендаря, тому такі операції підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку - орендодавець - звільняється від сплати податку на землю.

Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського кодексу України, оренда засобів виробництва відносить до господарсько-торгівельної діяльності.

Отже, належна позивачу нежитлова будівля використовується нею при здійсненні господарської діяльності.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки позивач є платником єдиного податку і використовує нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 для провадження підприємницької діяльності, нарахування йому податкового зобов'язання зі сплати податку за землю за використання земельної ділянки, яка знаходиться під цим приміщенням, є протиправним та суперечить вимогам пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України.

А тому, податкове повідомлення-рішення № 0023341703 від 11.05.2013 року, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на землю з фізичних осіб на суму 49 552,27 грн., внесено неправомірно та не у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки відповідача є не обґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.