Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014

у справі № 806/8358/13-а Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛДІ-Житомир"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014, позов задоволено: визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 25.10.2013 № 00018615-01, № 00018715-01.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.10.2013 № 1170/15-01/35238424. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено витрати на загальну суму 43 364,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2012 року та податковий кредит за жовтень 2012 року на 41 299,00 грн. за операціями з придбання послуг з розміщення реклами у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон Медіа Груп".

Доводи відповідача щодо фіктивного характеру взаємовідносин позивача з ТОВ "Карбон Медіа Груп" зводяться до безпідставного декларування останнім даних податкового обліку за господарськими операціями з ТОВ "ТК "Техно-Трейд" за жовтень 2012 року.

Висновок про нікчемність правочину позивача із ТОВ "Карбон Медіа Груп" контролюючим органом зроблено на підставі інформації, наведеній в акті від 22.01.2013 № 250/22-9/37702247 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Техно-Трейд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2012 року, зокрема щодо відсутності його за своїм місцезнаходженням (відповідно до бази даних АІС ОР має стан 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням"), відсутністю у нього необхідних умов для виконання операції, зокрема: відсутність основних фондів (складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів), трудових ресурсів.

Крім того, відповідачем додано довідку у кримінальному провадженні № 32012110000000009 (підписану старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві - підполковником податкової міліції Бабій О.), відповідно до якої 21.12.2012 розпочато досудове розслідування за матеріалами кримінальної справи № 70-00578, порушеної 07.11.2012 за фактом створення (придбання) з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами ТОВ "ТК "Техно-Трейд" за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.2013: № 00018615-01 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 43364,00 грн. за основним платежем та 21682,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 00018715-01 - про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 41299,00 грн. за основним платежем та 20650,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками придбання позивачем у ТОВ "Карбон Медіа Груп" рекламних послуг останній на адресу позивача виписав податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції, чинній на час дії правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ОДПІ посилається на безтоварність операції із поставки позивачу від ТОВ "Будівельна компанія "Підземшляхбуд" підрядних послуг з огляду на відсутність останнього за своїм місцезнаходженням, відсутність у нього основних засобів (виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби), а також відсутність реального характеру господарських операцій цього постачальника з його контрагентами по ланцюгу поставки - ТОВ "Престиж Строй 2012" та ПП "Воз'єднання".

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: договору про проведення рекламних кампаній № 21/12-11 від 21.12.2011, додатком № 10 від 29.10.2012 до договору на проведення рекламних кампаній № 21/12-11 від 21.12.2011, що є його невід'ємною частиною та містить адресну програму на розміщення рекламних матеріалів, рахунком на оплату № 92 від 19.10.2012, актом надання послуг № 90 від 31.10.2012, податковою накладною № 8 від 25.10.2012, платіжними дорученнями № 9233 від 25.10.2012, випискою з банку за 25.10.2012, копій матеріалів фото звітів виконаних робіт, - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів операцій з придбання у ТОВ "Карбон Медіа Груп" рекламних послуг, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача витрат та сум податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на матеріалами кримінальної справи № 70-00578, порушеної 07.11.2012 за фактом створення (придбання) з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами ТОВ "ТК "Техно-Трейд", оскільки ОДПІ не наводить доводів щодо виявлення в кримінальному провадженні доказів, які б підтверджували безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ "Карбон Медіа Груп".

Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.