У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ квартири,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до
суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їм на праві
власності належить 78/100 частин квартири АДРЕСА_1 площею 120,6
кв.м., ОСОБА_4 належить 22/100 частини зазначеної квартири, що
складає 35,39 кв.м. площі, з приводу користування квартирою між
ними виникають суперечки.
Позивачі просили поділити квартиру в натурі шляхом виділення
сторонам конкретних приміщень та проведення перепланування і
об'єднання приміщень, що виділяються ОСОБА_4 у спірній квартирі,
із приміщеннями квартири НОМЕР_1, що розташована на одному поверсі
та межує із спірною квартирою і перебуває у власності
відповідачів.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10
березня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.
Києва від 26 травня 2006 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати
ухвалені в справі судові рішення й відмовити в задоволенні позову,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що частина спірної
квартири може бути виділена позивачам в натурі із переобладнанням
в ізольоване приміщення шляхом проведення перепланування і
об'єднання приміщень, що виділяються ОСОБА_4 у спірній квартирі,
із приміщеннями квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_2, яка є власністю
ОСОБА_4, ОСОБА_5
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи
з наступного.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві
спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
а квартира НОМЕР_1 цього ж будинку на праві спільної часткової
власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Згідно ч. 1 ст. 355, ч.1
ст. 356 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майно, що є у власності двох або
більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної
власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із
визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною
частковою власністю.
Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
співвласник
має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній
частковій власності.
Статтями 382, 383 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
квартира визначена як
окремий об'єкт права власності і передбачене право власника
квартири на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі,
наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці
зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у
багатоквартирному житловому будинку та не порушать
санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Заперечуючи проти позову, відповідачі посилались на те, що
квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_1 є окремими об'єктами права власності,
тому виділення у натурі частки спірної квартири, що належить
позивачам, можливо виключно в межах спільного майна - квартири
НОМЕР_2, до того ж при наявності можливого виділення сторонам
ізольованих жилих та інших приміщень з самостійними виходами, а
проведення такого поділу шляхом об'єднання приміщень двох окремих
квартир порушує їх права, як власників квартири НОМЕР_1, оскільки
вони не бажають змінювати свій окремий об'єкт права власності
(переобладнувати, переплановувати та збільшувати його площу), а у
позивачів відповідно відсутнє право вимагати примусового
здійснення змін у квартирі, яка їм не належить.
Суд у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів,
викладених у запереченнях відповідача, не перевірив, в достатньому
обсязі не визначився із характером спірних правовідносин і
постановив рішення про поділ квартири шляхом об'єднання її
приміщень із приміщеннями іншої квартири.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
належним чином не
перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив
конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і
залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають
скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10
березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26
травня 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Ю.Л.Сенін
В.М.Шабунін