Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Барсукової В.М., Жайворонок Т.Є.,

Лященко Н.П., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У жовтні 2004 року позивачі, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначали, що 6 січня 2001 року з вини відповідача ОСОБА_3. сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль "ВАЗ" під керуванням ОСОБА_4, який належить позивачу ОСОБА_2.

Крім того, пасажири вказаного автомобіля ОСОБА_1. та двоє її малолітніх дітей одержали тілесні ушкодження різної ступені тяжкості.

Відповідач ОСОБА_3. був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію".

Оскільки згідно висновку експертизи відновлення пошкодженого автомобіля визнано недоцільним, ОСОБА_2. просив стягнути з ОСОБА_3. остаточну вартість автомобіля за відрахуванням суми, одержаної від його реалізації на металобрухт, в розмірі 2 980 грн. 95 коп. та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1., посилаючись на те, що їй та її дітям внаслідок ДТП завдані тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вона вимушена нести додаткові витрати на лікування та санаторне оздоровлення, просила стягнути з ОСОБА_3. майнову шкоду в сумі 6 708 грн. 62 коп., 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Судом в якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_4, який під час ДТП за дорученням керував автомобілем ВАЗ 21013.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 31 серпня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3. і ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1. майнову шкоду в сумі 6 708 грн. 62 коп., з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. стягнуто 18 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати в розмірі 800 грн.. Стягнуто з ОСОБА_3. і ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2. матеріальну шкоду в сумі 2 980 грн. 95 коп., з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2. стягнуто 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2007 року зазначене рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3. та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2. майнової шкоди в сумі 2 980 грн. 95 коп. скасовано і в цій частині в позові ОСОБА_2. відмовлено. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3. і ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1. майнової шкоди в сумі 300 грн. і в частині стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. судових витрат в сумі 800 грн. скасовано та в цих частинах в позові ОСОБА_1. відмовлено. У частині стягнення з ОСОБА_3. і ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1. майнової шкоди та в частині стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. моральної шкоди рішення суду змінено та стягнуто з ОСОБА_3. і ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1. майнову шкоду в сумі 6 407 грн. 72 коп. та з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. стягнуто 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в позові ОСОБА_2. про стягнення 2 980 грн. 95 коп. на відшкодування майнової шкоди послався на те, що він пропустив строк позовної давності, заяву про поновлення пропущеного строку не подавав і суд це питання взагалі не обговорював.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими Главою 1 Розділу V цього Кодексу.

Судом встановлено, що ДТП сталося 6 січня 2001 року.

Кримінальна справа відносно ОСОБА_3. закрита постановою суду від 16 липня 2004 року на підставі Закону України "Про амністію". ОСОБА_2. не був визнаний потерпілим в кримінальній справі.

При розгляді справи апеляційним судом він просив поновити йому строк позовної давності, посилаючись на те, що пропустив його з поважних причин, оскільки є інвалідом, чекав закінчення розслідування кримінальної справи, а заявляти позов у кримінальній справі не міг тому, що його не визнали потерпілим. У матеріалах справи (а.с. 394) є письмове клопотання ОСОБА_2. про поновлення строку позовної давності, однак апеляційний суд залишив його без уваги і рішення з цього питання не прийняв.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Апеляційний суд, відмовляючи позивачці у стягненні понесених витрат на оплату правової допомоги в сумі 800 грн. послався на те, що ОСОБА_5. діяла в суді на підставі довіреності, а не як адвокат або фахівець у галузі права. Однак це твердження спростовується матеріалами справи. На а.с. 32, 33 є посвідчення, що ОСОБА_5. є адвокатом і діє в справі на підставі довіреності.

Вирішуючи питання по відшкодування майнової шкоди, спричиненої ОСОБА_1. суд першої інстанції та апеляційний суд виходили із солідарної відповідальності як ОСОБА_3., так і ОСОБА_4.

Однак при цьому не звернули уваги на матеріли кримінальної справи, в якій згідно з висновком транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 2 березня 2004 року аварійна ситуація була створена діями водія ОСОБА_3.

Стягуючи моральну шкоду на користь ОСОБА_1., суд зазначив, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_3.

За таких обставин не можна погодитися з рішеннями судів щодо солідарної відповідальності ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Що стосується посилання суду на п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" з наступним змінами та доповненнями, то він не поширюється на правовідносини, що виникли в даній справі.

Не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України і судові рішення щодо розміру моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2. та ОСОБА_1. в інтересах дітей.

Оскільки допущені порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 31 серпня 2006 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.