6-3860кс04 Про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Суха Балка", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - відділення Фонду) про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ВАТ "Суха Балка" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2005 року й ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2005 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на шахті імені Фрунзе РУ імені Фрунзе треста "Ленінруда" (на даний час ВАТ "Суха Балка") бурильником.

У 1973 році медико-соціальна експертна комісія (далі - МСЕК) установила йому безстроково 80 % утрати професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, а в 1994 році - безстроково 60 % утрати професійної працездатності.

ВАТ "Суха Балка" установило позивачу розмір щомісячних виплат і виплачувало їх.

Вважаючи такі нарахування щомісячних виплат неправильними, оскільки при встановленні розміру не завжди враховувався коефіцієнт підвищення тарифних ставок та окладів, позивач просив здійснити перерахунок щомісячних виплат.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 доповнив і уточнив позовні вимоги, просив поновити строк позовної давності та стягнути:

- з ВАТ "Суха Балка" на його користь заборгованість з виплати сум відшкодування шкоди з 1 липня 1994 року до 1 квітня 2001 року в розмірі 28 530 гривень 57 копійок, компенсацію за несвоєчасну виплату частини щомісячних платежів відшкодування шкоди в розмірі 12 647 гривень 96 копійок, усього - 41 178 гривень 53 копійки;

- з відділення Фонду заборгованість з виплати сум відшкодування шкоди з 1 квітня 2001 року до 1 лютого 2004 року в розмірі 22 090 гривень .

Також просив зобов'язати відділення Фонду виплачувати на його користь щомісячні страхові виплати в розмірі 1 066 гривень 39 копійок.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2005 року, позов задоволено. Постановлено стягнути з ВАТ "Суха Балка" на користь ОСОБА_1 одноразово заборгованість з щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку в розмірі 28 530 гривень 57 копійок, компенсацію за несвоєчасну виплату частини щомісячних платежів відшкодування шкоди в розмірі 12 647 гривень 96 копійок, усього 41 178 гривень 53 копійки, а також 411 гривень 78 копійок державного мита в дохід держави. Стягнуто з відділення Фонду на користь позивача одноразово 22 090 гривень заборгованості з щомісячних виплат до 1 грудня 2004 року. Зобов'язано відділення Фонду виплачувати позивачеві щомісячно, починаючи з 1 грудня 2004 року, по 1 066 гривень 39 копійок у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з утратою працездатності.

ВАТ "Суха Балка" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені судові рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що, починаючи з липня 1994 року, відповідач не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і невірно зробив розрахунок сум відшкодування шкоди ОСОБА_1, у результаті чого такі суми були незаконно занижені; у подальшому товариством також неправильно застосовувалися або ж не застосовувалися взагалі коефіцієнти підвищення тарифних ставок працівників підприємства; після передачі товариством документів відділенню Фонду останнє також неправильно виплачувало позивачеві суми відшкодування шкоди, а тому визначені ОСОБА_1 суми підлягають стягненню з відповідачів. Крім того, суд установив, що пропущений строк позовної давності підлягає поновленню, оскільки спірні правовідносини є трудовими й на них розповсюджується дія ст. 238 КЗпП України (322-08) .

Проте з таким висновком судів погодитися неможливо виходячи з наступного.

З 1 липня 1993 року до 11 липня 2001 року, тобто під час виникнення спірних правовідносин, діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , які є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини по відшкодуванню власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Пунктом 41 указаних Правил установлено, що якщо заяву про відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, відшкодування шкоди провадиться з дня подання заяви.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , виплати, призначені, але своєчасно не одержані, потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Проте суди зазначених положень законодавства не врахували й стягнули недоплачені виплати за період, починаючи з липня 1994 року, хоча ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в грудні 2004 року.

Відповідно до абзацу 6 пункту 28 Правил перерахований або нарахований розмір утраченого заробітку в перерахунку на 100 відсотків утрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Суд у порушення вимог ст.ст. 202, 202-1, 203 ЦПК України (1963 (1501-06) року), який діяв на час розгляду справи, належним чином не визначив характер спірних правовідносин, усупереч зазначеним Правилам стягнув на користь позивача заборгованість з щомісячних виплат відшкодування частини втраченого заробітку за весь період, починаючи з 1 липня 1994 року, а також не витребував від відповідача відомості про розмір середнього заробітку по професії позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, унаслідок чого не визначився з відповідністю розміру суми відшкодування шкоди, нарахованої позивачу, установленим обмеженням.

Суд апеляційної інстанції на вказане не звернув уваги, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України (1618-15) не перевірив доводи апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення місцевого суду без змін.

За таких обставин постановлені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Суха Балка" задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.