Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Охрімчук Л.І., Патрюка М.В.,

Пшонки М.П., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Млинівці" до відділу державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції, спеціалізованого державного підприємства (далі - СДП) "Укрспецюст", відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Зборівхлібопродукти", ОСОБА_1 про визнання незаконними дій державного виконавця, недійсними акта про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності,

У жовтні 2003 року ЗАТ "Млинівці" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в порядку виконання судових рішень про стягнення із ВАТ "Зборівхлібопродукти" коштів державним виконавцем було описано, накладено арешт та продано на прилюдних торгах відповідачці ОСОБА_1 приміщення контори-лабораторії у с. Млинівці Зборівського району; такі дії є незаконними, оскільки зазначене приміщення із липня 2001 року належить ЗАТ "Млинівці".

Позивач просив визнати незаконними дії державного виконавця по опису, накладенню арешту на приміщення, визнати недійсними акт від 9 вересня 2003 року про проведені прилюдні торги, а також свідоцтво про право власності на спірне приміщення, видане 17 вересня 2003 року ОСОБА_1, стягнути з ВАТ "Зборівхлібопродукти" на користь ОСОБА_1 13826 грн.

Рішенням Зборівського районного суду від 11 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 24 лютого 2004 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що на час накладення арешту та реалізації на прилюдних торгах приміщення контори-лабораторії у с. Млинівці належало ЗАТ "Млинівці", а не боржнику - ВАТ "Зборівхлібопродукти", тому прилюдні торги та свідоцтво про право власності на приміщення, видане ОСОБА_1, є недійсними і кожна із сторін угоди зобов'язана повернути все одержане за угодою.

Проте з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 145 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Судом встановлено, що приміщення контори-лабораторії у с. Млинівці продане 28 серпня 2003 року на прилюдних торгах у порядку виконання судових рішень про стягнення із ВАТ "Зборівхлібопродукти" коштів на виплату заробітної плати фізичним особам.

Заперечуючи проти позову, відділ державної виконавчої служби зазначав, що згідно довідки бюро технічної інвентаризації на час опису, накладення арешту та продажу приміщення контори-лабораторії було зареєстроване на праві власності за боржником - ВАТ "Зборівхлібопродукти".

Відповідач ОСОБА_1 посилалась на те, що придбала спірне приміщення на прилюдних торгах, сплатила відповідну суму і є його законним власником та добросовісним набувачем.

В порушення вимог ст.ст. 62, 202, 202-1, 203 ЦПК України 1963 року, який діяв на час розгляду справи, суд на зазначені обставини уваги не звернув, пояснення ОСОБА_1 у достатньому обсязі не перевірив, унаслідок чого не визначився із характером спірних правовідносин та наявністю передбачених ст. 145 ЦК УРСР 1963 року підстав для витребування у відповідачки майна.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. 301, ч.2 ст. 313 ЦПК України 1963 року належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, помилково вказав на неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 145 ЦК УРСР 1963 року і залишив рішення суду без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню із підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Зборівського районного суду від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 лютого 2004 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.