761/9319/13-ц Про стягнення боргу та процентів за договором позики - 15.11.2017 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення боргу та процентів за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання договору позики недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та за касаційною скаргою представника ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_8, ОСОБА_9 - ОСОБА_10, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду м з позовом до ОСОБА_11 про стягнення боргу та процентів за договором позики, посилаючись на те, що 28 грудня 2011 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_11 договір позики і передав останньому готівкою грошові кошти у розмірі 1 млн 920 тис. грн. За умовами п.п. 2.2 ст. 2 договору позики термін повернення позики становить 12 місяців з моменту отримання коштів, тобто до 28грудня 2012 року, а підтвердженням остаточного розрахунку повинна бути розписка, яка написана позивачем особисто. ОСОБА_11 позику у строк, визначений договором, не повернув, чим порушив умови укладеного між сторонами договору.

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні 18 липня 2013 року у зв'язку зі смертю ОСОБА_11 у порядку ст. 37 ЦПК України до участі у справі залучено його правонаступників, які згідно з матеріалами спадкової справи Першої Київської державної нотаріальної контори № 261/2013 щодо майна померлого ОСОБА_11, подали заяви про прийняття спадщини, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_12, малолітніх: ОСОБА_8., ОСОБА_9, в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_7

У процесі розгляду справи ОСОБА_4 неодноразово змінював позовні вимоги. Відповідно до останніх змін ОСОБА_4 просив стягнути з відповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на свою користь грошові кошти як борг згідно з договором позики, укладеним 28 грудня 2011 року, а саме: 1 млн 920 тис. грн. - заборгованість згідно з договором позики, 288 тис. грн - 3 % річних за користування коштами, 33 177 600 грн - пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань згідно з п.п. 3.2 договору від 28 грудня 2011 року, всього: 33 657 600 грн, та судові витрати.

У судовому засіданні 17 жовтня 2013 року за клопотанням представника позивача до участі у справі в якості третьої особи залучено Орган опіки та піклування Оболонської районної державної адміністрації в м. Києві в особі Служби у справах дітей Оболонської районної державної адміністрації в м. Києві.

У цьому ж судовому засіданні відповідачем ОСОБА_5 заявлено зустрічний позов до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_13, малолітні: ОСОБА_8., ОСОБА_9, в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_7, про визнання недійсним договору позики від 28 грудня 2011 року.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_5 обґрунтовував тим, що за життя підтримував з батьком гарні стосунки, останній розповідав йому про свої справи та частково доручав виконання різних доручень, що мали відношення до його роботи. Жодного разу ОСОБА_11 не розповідав ОСОБА_5, що укладав з ОСОБА_4 зазначений договір. Крім того, ОСОБА_11 ретельно фіксував у своїх щоденних записах свої плани, витрати, кому він давав грошові кошти, кому зобов'язаний був повернути різні грошові суми, проте відсутня жодна інформація про наявність боргу відповідно до договору у розмірі 1 млн 920 тис. грн.

За таких обставин ОСОБА_5 вважав, що договір взагалі не мав місце та його батько за життя договір не підписував. Разом із тим ОСОБА_5 просив визнати договір позики від 28 грудня 2011 року недійсним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4, справи об'єднано в одне провадження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг за зобов'язаннями спадкодавця ОСОБА_11., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 480 тис. грн, але в межах вартості майна, отриманого в спадщину.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 борг за зобов'язаннями спадкодавця ОСОБА_11., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 480 тис. грн, але в межах вартості майна, отриманого в спадщину.

Стягнуто з ОСОБА_8., в інтересах якої діє її мати ОСОБА_7, на користь ОСОБА_4 борг за зобов'язаннями спадкодавця ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 480 тис. грн, але в межах вартості майна, отриманого в спадщину.

Стягнуто з ОСОБА_9, в інтересах якого діє його мати ОСОБА_7, на користь ОСОБА_4 борг за зобов'язаннями спадкодавця ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 480 тис. грн, але в межах вартості майна, отриманого в спадщину.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітніх: ОСОБА_8., ОСОБА_9, в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_7, на користь ОСОБА_4 судові витрати, які складаються із судового збору і витрат на проведення експертизи, на загальну суму 13 963,4 грн - по 3 490,85 грн з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року змінено, виключено з його резолютивної частини посилання на обмеження стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітніх: ОСОБА_8., ОСОБА_9, в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_7, слова в межах вартості майна, отриманого у спадщину.

У іншій частині рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_8., ОСОБА_9 - ОСОБА_10, у касаційній скарзі просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції,

Відповідно до п. 6 розд. XIIПрикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК (1618-15) України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що 28 грудня 2011року міжОСОБА_4 (позикодавець) таОСОБА_11 (позичальник) був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 передав, а позичальникОСОБА_11 прийняв у власність 1 млн 920 тис. грн (яка є еквівалентом 240 тис. доларів США) та зобов'язався їх повернути протягом 12 місяців.

У п. 2 договору позики зазначено, що грошові кошти передані позикодавцем позичальнику до підписання даного договору, підтвердженням цього є підписання сторонами договору. Термін повернення позики становить 12 місяців з моменту отримання коштів, тобто до 28 грудня 2012 року. Підтвердженням повернення є розписка, написана позикодавцем про розрахунок з ним.

Пунктом 3 договору позики передбачено, що у разі неповерення позичених коштів у встановлений п. 2.2 термін, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням пені в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

08 квітня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_11 про стягнення боргу та процентів за договором позики.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. За клопотанням представника позивача у судовому засіданні 18 липня 2013 року в порядку ст. 37 ЦПК України до участі у справі залучено його правонаступників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітніх: ОСОБА_8., ОСОБА_9, в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_7

У процесі розгляду справи ОСОБА_4 неодноразово змінював позовні вимоги, остаточно просив стягнути із спадкоємців позичальника -відповідачів в справі, заборгованість за договором позики в сумі 1 млн 920 тис. грн, 3 % річних за користування коштами в сумі 288 тис. грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов'зання в сумі 33 177 600 грн, всього: 33 657 600 грн.

Заперечуючи підписання ОСОБА_11 договору позики, ОСОБА_5 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, неповнолітні: ОСОБА_8., ОСОБА_9, в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_7, про визнання договору позики недійсним.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним та частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4, стягнувши з відповідачів борг за договором позики в розмірі 1 млн 920 тис. грн - по 480 тис. грн з кожного.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_5 факту неукладення договору позики між ОСОБА_4 і ОСОБА_11 Суд законно та обґрунтовано поклав на відповідачів, які є спадкоємцями позичальника ОСОБА_11, обов'язок виконати грошове зобов'язання перед позикодавцем.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_4, відповідачі посилалися на те, що ОСОБА_11 у позивача будь-яких коштів у позику не брав, договір позики не підписував.

У процесі розгляду справи за клопотаннями сторін судом неодноразово призначалися експертизи з приводу визначення належності підпису у договорі позики ОСОБА_11 та підробки договору.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 07 березня 2014 року № 14426/14427/13-32 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_11 у стовбці Позичальник в графі ОСОБА_11. у договорі позики від 28 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_11 у стовбці Позичальник в графі ОСОБА_11. у договорі позики від 28 грудня 2011 року виконаний не ОСОБА_11, а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_11

Після надходження справи разом з вказаним висновком до суду, ОСОБА_4 зазначав, що у нього є декілька примірників договору позики. Пояснював це тим, що один примірник договору був складений та підписаний ОСОБА_11 до передачі коштів, а інший - під час передачі коштів у його присутності. На експертизу представник позивача помилково надав той примірник, який був підписаний ОСОБА_11 до передачі коштів.

За клопотанням ОСОБА_4 04 червня 2014 року в справі була призначена повторна судово-почеркознавча експертиза.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи другого оригіналу примірника договору позики від 28 грудня 2011 року висновком експертів від 29 вересня 2014 року № 7675/7676/14-32 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_11 у стовпці позичальник в графі ОСОБА_11. у договорі позики від 28 грудня 2011 року виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічним засобів. Підпис від імені ОСОБА_11 у стовпці Позичальник в графі ОСОБА_11. у договорі позики від 28 грудня 2011 року виконаний ОСОБА_11

Ухвалою Шевченківського районного суд міста Києва від 02 лютого 2015 року в справі було призначено судову технічну експертизу договору позики від 28 грудня 2011 року.

Згідно з висновком експертів від 17 липня 2015 року № 33983400/15-34/3401/3402/15-33 за результатами проведення судової технічної експертизи другого примірника договору позики від 28 грудня 2011 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_11 у договорі позики від 28 грудня 2011 року виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою сіро-синього кольору. Підпис від імені ОСОБА_4 у договорі позики від 28 грудня 2011 року виконаний пишучою ручкою, спорядженої чорнилом чорного кольору. Досліджуваний договір позики від 28 грудня 2011 року піддавався впливу сторонньої рідини та термічному впливу у напрямку з лицьової сторони аркушу, що призвело до штучного зістарювання документу. Зазначений сторонній вплив на досліджуваний документ, внаслідок зміни властивостей барвних речовин його реквізитів, може стати причиною неможливості надання відповіді на поставлені питання. Відповісти на питання ухвали у якій послідовності виконувались реквізити договору позики від 28 грудня 2011 року? не видається можливим у зв'язку з відсутністю дозволу судді на застосування таких методів, як вологе копіювання та механічне зняття тонеру деяких штрихів друкованого тексту у досліджуваному документі. Відповісти на питання ухвали чи нанесений текст договору позики від 28 грудня 2011 року у той час, яким датовано даний документ, не видається можливим у зв'язку з відсутністю впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу виконання друкованих текстів, виконаних з використанням друкуючого пристрою з лазерним способом друку. Відповісти на питання ухвали - чи виготовлено рукописний текст - підпис ОСОБА_4 на договорі позики від 28 грудня 2011 року у той час, яким датовано документ? не видається можливим у зв'язку з відсутністю в експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних чорнилами. Питання - чи виготовлено рукописний текст - підпис ОСОБА_11 на договорі позики від 28 грудня 2011 року у той час, яким датовано документ? не вирішувалось у зв'язку з тим, що суддею не надано письмовий дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваному та порівняльних) документах. Відповісти на питання ухвали - чи виконаний (надрукований) текст договору позики від 28 грудня 2011 року та підпис померлого ОСОБА_11 на договорі позики від 28 грудня 2011 року у різний проміжок часу? не видається можливим у зв'язку з неможливістю встановити час нанесення друкованого тексту у договорі позики від 28 грудня 2011 року.

Щодо проведених у справі експертиз, судом було заслухано пояснення експертів ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які проводили судово-технічну експертизу. Експерти пояснили, що для дослідження документа в частині питання: - у якій послідовності виконувались реквізити договору позики від 28.12.2011р.? були використані методи дослідження без пошкодження документа, оскільки дозвіл судом на застосуванні інших методик не надавався. Для того, щоб відстежити, що було нанесено першим: текст чи підпис проводиться технічна експертиза документа, однак її можна провести тільки в тому випадку, коли наявний дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів у всіх наданих документах, проведення вологого копіювання та зняття штрихів тонеру у місцях перетинання тексту та підпису.

У подальшому під час розгляду справи ОСОБА_4 надав дозвіл на застосування методів під час проведення експертизи, які можуть призвести до пошкодження цілісності тексту договору позики та заявив клопотання про судову технічну експертизу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року в справі було призначено додаткову судову технічну експертизу договору позики від 28 грудня 2011 року.

Відповідно до висновку експерта від 09 лютого 2017 року № 20029/16-34/2091/2092/17-33 за результатами проведення судово-технічної експертизи встановлено, що встановити час нанесення друкованого тексту у досліджуваному договорі позики від 28 грудня 2011 року та його відповідності зазначеному датуванню документа не видається за можливе у зв'язку із відсутністю впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу виконання друкованих текстів, виконаних з використанням друкуючого пристрою з лазерним способом друку. Встановити час виконання підпису від імені ОСОБА_11 у графі Позичальник у договорі позики від 28 грудня 2011 року, а також встановити відповідність часу виконання цього підпису зазначеному датуванню документа не видається можливим з причини виявлення стороннього випливу на документ у вигляді дії рідини та/або температурного впливу, що могло бути наслідком неналежного зберігання документа або його штучним зістарюванням. Встановити час виконання підпису від імені ОСОБА_11 у графі Позикодавець у договорі позики від 28 грудня 2011 року, а також встановити відповідність часу виконання цього підпису зазначеному датуванню документа не видається за можливе з причин відсутності у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних чорнилами. У досліджуваному договорі позики від 28 грудня 2011 року підпис від імені ОСОБА_11 в графі Позичальник, що виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою сіро-синього кольору, був нанесений після виконання друкованого тексту. У досліджуваному договорі позики від 28 грудня 2011 року підпис від імені ОСОБА_4 в графі Позикодавець, що виконаних кульковою ручкою, спорядженою чорнилами чорного кольору, був нанесений після виконання друкованого тексту. Встановлений сторонній вплив на досліджуваний документ у вигляді дії рідини та/або температурного впливу, що могло бути наслідком неналежного зберігання документа або його штучним зістарюванням та що, ймовірно, призвело до зміни властивостей барвних речовин його реквізитів, не виключає можливості ускладнення надання відповіді на поставлені питання або взагалі їх унеможливлює.

Ураховуючи вказані висновки експертів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та стягнув заборгованість за договором позики з відповідачів.

Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, виключивши із його резолютивної частини посилання на обмеження стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітніх: ОСОБА_8., ОСОБА_9, в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_7, слова в межах вартості майна, отриманого у спадщину, зазначаючи, що ОСОБА_4 звернувся первісно з позовом до ОСОБА_11 у квітні 2013 року, про смерть останнього дізнався в процесі розгляду справи. У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Першої Київськоїдержавної нотаріальної контори з вимогою кредитора від 02 вересня 2013 року, в якій просив включити кредиторські вимоги за договором позики від 28 грудня 2011 року в спадкову масу та повідомити спадкоємців ОСОБА_11 про наявність відповідної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідачі не висували заперечень, що одержане у спадщину майно ОСОБА_11 менше суми боргу за договором позики від 28 грудня 2011 року.

Установивши, що вартість одержаного відповідачами у спадщину майна, що складається із вкладів у ПАТ КБ ПриватБанк, земельних ділянок та іншого нерухомого майна, автомобілів, часток у статутних капіталах юридичних осіб, перевищує суму боргу за договором позики та поклавши на відповідачів обов'язок сплатити борг ОСОБА_4, суд першої інстанції безпідставно зазначив у резолютивній частині рішення про обмеження стягнення коштів з відповідачів вартістю майна, отриманого у спадщину. Оскільки резолютивна частина рішення про стягнення боргу з відповідачів визначає умови стягнення заборгованості, розмір якої правильно визначив суд першої інстанції, це може призвести до труднощів у його виконанні.