Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Завгородньої І.М., Попович О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Ізюмської міської ради Харківської області, ОСОБА_5, треті особи: Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Земельно-кадастрове підприємство, про скасування рішення Ізюмської міської ради Харківської області та визнання недійсним державного акта на право власності на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив: скасувати рішення Ізюмської міської ради Харківської області від 02 грудня 2011 року № 0848 Про розгляд звернення ОСОБА_5, з приводу надання дозволу на проведення землевпорядних робіт для складання технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, з метою заміни раніше виданих державних актів на державні акти за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2008 року № 1019 (1019-2008-п) ; скасувати п. 6 рішення Ізюмської міської ради Харківської області від 02 жовтня 2012 року № 1396 Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо передачі земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства; скасувати державну реєстрацію речового права на земельну ділянку площею 1 249 кв. м (в тому числі площею 1 000 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 249 кв. м для ведення особистого селянського господарства), що розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,0249 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Ізюмі і в Ізюмському районі Харківської області 19 листопада 2012 року на ім'я ОСОБА_5

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 посилався на те, що вказані рішення про надання дозволу на розробку технічної документації ОСОБА_5, передачу останньому у безоплатну приватну власність земельної ділянки та видача державного акта на право власності на земельну ділянку прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та перешкоджають йому (ОСОБА_4) реалізувати право на приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_2.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року позов задоволено.

Скасовано рішення Ізюмської міської ради Харківської області від 02 грудня 2011 року № 0848.

Скасовано п. 6 рішення Ізюмської міської ради Харківської області від 02 жовтня 2012 року № 1396.

Скасовано державну реєстрацію речового права на земельну ділянку загальною площею 1 249 кв. м (в тому числі площею 1 000 кв. м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 249 кв. м для ведення особистого селянського господарства), що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 19 листопада 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0249 га, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XIIПрикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК (1618-15) України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що Ізюмська міська рада Харківської області при винесенні рішення від 02 грудня 2011 року № 0848 і винесенні п. 6 рішення від 02 жовтня 2012 року № 1396 вийшла за межі своїх повноважень та надала незаконний дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на присадибну земельну ділянку загальною площею 1,249 кв. м. Земельна ділянка площею 0,2496 кв. м не входила до земель комунальної власності, внаслідок чого порушено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, передбачені ст. 121 ЗК України.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність дозволу щодо розробки технічної документації на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Так, рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 серпня 2007 року в справі № 2-198/2007 було визначено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які є сусідами по межі земельної ділянки, належної ОСОБА_5 Даний порядок був визначений на підставі судової будівельно-технічної експертизи (висновок № 8462/9520). Дана експертиза встановила розміри межі, яка проходить між земельними ділянками ОСОБА_5 та позивача. Довжина цієї межі складала 3,39 м, ширина - 11,04 м.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням від 09 серпня 2014 року № РВ-300321232014 Державним кадастровим реєстратором Держземагентства в Ізюмському районі відмовлено у реєстрації земельної ділянки позивача у зв'язку із невідповідністю наданих документів вимогам, установленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: не долучено до технічної документації ескіз поділу земельної ділянки.

Крім того, протоколом проведення перевірки електронного документа № ПП-6300230832014 встановлено, що електронний документ, наданий для реєстрації, не відповідає даним Державного земельного кадастру, а також зазначено, що файл потребує доопрацювання.

Таким чином, документально зафіксований перетин земельних ділянок відбувся у зв'язку із неправильною розробкою технічної документації ОСОБА_4

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції ні позивач ОСОБА_4, ні його представник не заявляли клопотання про проведення земельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції роз'яснено право на заявлення такого клопотання, однак представник позивача відмовилася від цього.

У зв'язку з наведеним, апеляційний суд вважав, що позивачем всупереч положенням ст. ст. 57- 60 ЦПК України не було надано належних та допустимих доказів того, що перетин стався з вини ОСОБА_5 або останнім було іншим чином порушені права позивача.

Не надано доказів позивачем й на підтвердження того, що Ізюмська міська рада Харківської області вийшла за межі своїх повноважень та надала незаконний дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів чи порушила підстави і схеми формування спірних земельних ділянок за їх первинною правовстановлюючою документацією.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, правильно застосувавши норми матеріального права: ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 79-1, 125, 152, 155 ЗК України, ст. 6 ЗК України 1990 року, ст. 55 Закону України Про землеустрій, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.