752/20367/13-ц Про визнання шлюбу недійсним у зв'язку із його фіктивністю, виключення відомостей про особу як про батька дитини з актового запису про народження - 15.11.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура № 1, про визнання шлюбу недійсним у зв'язку із його фіктивністю, виключення відомостей про особу як про батька дитини з актового запису про народження та за позовною заявою ОСОБА_8 до ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, треті особи: відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання шлюбу недійсним у зв'язку із його фіктивністю та виключення відомостей про особу як батька дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2017 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернулася в суд з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що у 2003 році її батько ОСОБА_10 за місцем проходження медичного обстеження познайомився з відповідачем у справі.

Після цього він втратив паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, та звернувся за місцем своєї реєстрації, де Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві йому було видано новий паспорт серії НОМЕР_2, який він отримав особисто 26 червня 2003 року.

09 листопада 2016 року Голосіївським РВ ГУ ДМС України в м. Києві надано відповідь на запит представника позивача за № 2/4565-16 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліко-Житлосервіс суду надано копію форми А на громадянина ОСОБА_10 від 26 грудня 2016 року, в яких зазначено про втрату ОСОБА_10 у 2003 році паспорта та видачу нового паспорта Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, починаючи з 26 червня 2003 року був недійсним та не міг використовуватись будь-ким у будь-яких цілях.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 Голосіївського РАЦС м. Києва 30 грудня 2006 року відділом РАЦС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві був зареєстрований шлюб між ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 взяла прізвище ОСОБА_11.

Проте заява на реєстрацію шлюбу містить використання недійсного паспорта, підпис у графі чоловік ОСОБА_10 не належить.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто рівно через 6 місяців після реєстрації шлюбу, ОСОБА_7 народила дочку - ОСОБА_9. У свідоцтві про народження ОСОБА_9 батьком дитини зазначено: громадянин України - ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_10 помер.

Позивач ОСОБА_6 вважає, що зі сторони відповідача мало місце укладання фіктивного шлюбу, оскільки ОСОБА_7 ніколи не проживала разом з її батьком однією сім'єю, ніколи не вела з ним спільне господарство, ніколи не дбала про добробут та моральний стан сім'ї, в шлюбі вони будь-якого майна не набували.

22 вересня 2012 року ОСОБА_6 отримала висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 4, виданий Київським міським бюро судово-медичної експертизи, з якого їй стало відомо, що ОСОБА_10 ще з 1993 року хворів на гепатит С.

Позивач вважає, що оскільки вона є рідною донькою ОСОБА_10, то наділена правом звернення до суду з вимогою щодо виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини.

Також зазначає, що поданий до суду нотаріальний бланк серії ВКК № 769863 з текстом не містить підпису нотаріуса, а тому вказана заява не є дійсною, а вказаний доказ не є належним та допустимим в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України. Нотаріус використовувала та встановлювала особу заявника за недійсним паспортом, який був втрачений та використовувався ОСОБА_7 без відома ОСОБА_10

У серпні 2015 року ОСОБА_12, який є сином покійного ОСОБА_10, звернувся до суду із аналогічним позовом з тих самих підстав.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура № 1, про визнання шлюбу недійсним у зв'язку із його фіктивністю, виключення відомостей про особу, як про батька дитини, з актового запису про народження, задоволено.

Позов ОСОБА_12 до ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, треті особи: відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання шлюбу недійсним у зв'язку із його фіктивністю та виключення відомостей про особу, як батька дитини, задоволено.

Визнано недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, зареєстрований 30 грудня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1242.

Виключено відомості про особу ОСОБА_10, як про батька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, з актового запису № 953 від 12 липня 2007 року, складеного у книзі реєстрації народжень відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 сплачену суму судового збору у розмірі 351 грн 21 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 сплачену суму судового збору у розмірі 243 грн 60 коп. коп.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2017 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, в наступній редакції.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратура № 1, про визнання шлюбу недійсним у зв'язку із його фіктивністю, виключення відомостей про особу, як про батька дитини з актового запису про народження та позову ОСОБА_12 до ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, треті особи: відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання шлюбу недійсним у зв'язку із його фіктивністю та виключення відомостей про особу, як батька дитини відмовлено.

У касаційній скарзіОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи шлюб недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_10 на період укладення шлюбу не усвідомлював сповна значення своїх дій і не міг керувати ними, тобто у даному випадку його згоду на шлюб не можна вважати вільною. Крім того, при реєстрації шлюбу був використаний недійсний паспорт ОСОБА_10

Задовольняючи позови в іншій частині, суд виходив з того, що ОСОБА_10 не є біологічним батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що позивачі, обґрунтовуючи заявлені цивільні позови, посилаючись на недійсність та фіктивність укладання шлюбу, не надали жодного належного та допустимого доказу, передбачених ст. 57 ЦПК України, в підтвердження того, що відповідач при реєстрації шлюбу не мала наміру створити сім'ю і мати шлюбні стосунки, а намагалася лише набути певні юридичні права, не пов'язані з шлюбом, а також не надано доказів щодо відсутності наміру створити сім'ю у ОСОБА_10 Доводи позивачів щодо реєстрації шлюбу за недійсним паспортом ОСОБА_10, щодо його психічного стану під час реєстрації шлюбу та народження доньки, біологічним батьком якої останній не був, не можуть слугувати підставою до задоволення позову на підставі ч. 2 ст. 40 СК України, оскільки не свідчать про відсутність бажання створити сім'ю у подружжя, у тому числі і у відповідачки, і, як наслідок, про фіктивність такого шлюбу. Окрім того, позивачі, звертаючись до суду, не вказали, які права були порушені укладанням даного шлюбу та які права вони хочуть поновити визнанням даного шлюбу недійсним.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що за життя ОСОБА_10 ні до суду, ні до органів РАЦС із заявою про оспорювання батьківства не звертався, позивачі не надали жодного доказу про те, що ОСОБА_10 при житті не знав про те, що записаний батьком дитини, а тому правові підстави до задоволення позову в частині виключення відомостей з актового запису про ОСОБА_10 як про батька дочки ОСОБА_9 відсутні.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер ОСОБА_10, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого 12 березня 2009 року відділом реєстрації смерті у м. Києві.

Позивачі у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_12 є рідними донькою та сином ОСОБА_10, що підтверджується копіями їх свідоцтв про народження.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 відділом РАЦС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 30 грудня 2006 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, про що в Книзі реєстрації шлюбів 30 грудня 2006 року було зроблено актовий запис за № 1242.

Згідно з наданої копії заяви на реєстрацію шлюбу у відомостях про осіб, що реєструють шлюб 30 грудня 2006 року, зазначено, що особа ОСОБА_10 встановлювалась за паспортом серії НОМЕР_6, виданим 25 січня 2000 року Дніпровським РУГУ МВС України в м. Києві.

Вказаний паспорт станом на 30 грудня 2006 року був недійсним, так як втрачений ОСОБА_10 у 2003 році, у зв'язку із чим останній 26 червня 2003 року отримав новий паспорт серії НОМЕР_2 особисто в Голосіївському РУ ГУ МВС України в м. Києві, що підтверджується відповіддю начальника Голосіївського РВ ГУ ДМСУ в місті Києві від 18 листопада 2016 року та копією форми Ф.1 та копією форми А, належним чином завіреною ТОВ Ліко-Житлосервіс.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_7 народила доньку Сабріну, народження дитини зареєстроване відділом РАЦС Голосіївського РУЮ в м. Києві, батьком дитини зазначила ОСОБА_10

Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 22 вересня 2012 року № 4, складеним в Київському міському бюро судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_10 настала в результаті цирозу печінки.

За клопотанням позивача ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року та 16 травня 2016 року у справі було призначено судову медичну молекулярно-генетичну експертизу для вирішення питань, чи є вірогідність того, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, є біологічним батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3? Вирішено питання про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи та ексгумації тіла.

ОСОБА_7 ухилилась від участі в експертизі та подала письмову заяву, де визнала, що ОСОБА_10 не є біологічним батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, із запереченнями проти ексгумації трупу ОСОБА_10 для відібрання біологічних зразків у рамках проведення експертизи.

Позивач ОСОБА_6 та представник ОСОБА_12 визнали той факт, що ОСОБА_10 не є біологічним батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

01 червня 2016 року до суду надійшов лист заступника директора Київського міського НДЕКЦ про залишення ухвали про проведення експертизи без розгляду у зв'язку з ухиленням ОСОБА_7 від участі в проведенні експертизи.

За таких обставин, враховуючи письмову заяву ОСОБА_7 та її ухилення від надання необхідних матеріалів експертам, суди дійшли висновку, що ОСОБА_10 не є біологічним батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_13 до ОСОБА_7 про визнання шлюбу недійсним. При цьому суд дійшов висновку, що позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу, передбаченого ст. 57 ЦПК України, в підтвердження того, що ОСОБА_7 при реєстрації шлюбу не мала наміру створити сім'ю і мати шлюбні стосунки, а намагалась лише набути певні юридичні права, не пов'язані з шлюбом, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги ОСОБА_13 не обґрунтованими, не доведеними, такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, ч. 2 ст. 136 СК України визначено, що у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Аналогічна норма закріплена в статті 24 Сімейного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Сімейного кодексу України згода особи на шлюб не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 25 серпня 2011 року № 884, ОСОБА_10 в період з грудня 2006 року по серпень 2007 року (30 грудня 2006 року у тому числі), страждав психічними порушеннями у вигляді органічного ураження головного мозку змішаного генезу (радіаційно-судинно-диметаболічно-інтоксикаційного) з психоорганічним синдромом на тлі психічних і поведінкових розладів внаслідок зловживання алкоголем і за своїм психічним станом тоді він не міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З висновку експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 06 березня 2017 року № 14488, складеного в Київському експертно-дослідному центрі, висловлювання: особа не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними та особа не могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, вжиті у відповідно у текстах статті 40 СК України та розділі Висновки Акта посмертної судово-психіатричної експертизи від 25 серпня 2011 року № 884, є ідентичними за змістом.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 (v0005740-14) , суд має виходити з того, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) суду щодо прав і обов'язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин, не є преюдиційними.

Суд першої інстанцій обґрунтовано виходив з того, що передбачене звільнення від доказування не має абсолютного значення і не може сприйматися судом як неможливість спростування стороною у справі під час розгляду справи обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні та аналізуючи зміст судового рішення та висновки, викладені в ньому, у даному конкретному випадку районний суд дійшов висновку, що постановлення судового рішення за позовом ОСОБА_13 на підставі доказів, наданих сторонами в межах заявлених позовних вимог, не позбавляє можливості ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на звернення до суду з вимогою щодо визнання шлюбу недійсним з інших підстав, з обґрунтуванням заявлених вимог іншими доказами.

Частина 1 ст. 40 СК України, що є імперативною нормою, якою визначено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння в результаті чого не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними.

Суд першої інстанцій, аналізуючи надані суду письмові докази в їх сукупності та співставленні, дійшов обґрунтованого висновку, що воля ОСОБА_10 на момент реєстрації шлюбу не була вільною, а в подальшому будь-якої конвалідації шлюбу не відбулося.

ОСОБА_7 не надано достовірних доказів ведення спільного господарства з ОСОБА_10, відсутні докази того, що вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, спільно проживали як подружжя.

Судом першої інстанції встановлено зазначені вище обставини справи та відповідний висновок викладений в рішенні суду, а тому необґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що місцевим судом не встановлено усіх обставин справи.

Також апеляційним судом не вказано доказів, якими спростовуються висновки місцевого суду про те, що батько позивачів не мав наміру щодо створення сім'ї з відповідачем.

Не відповідає дійсності висновок апеляційного суду про те, що позивачами не зазначено, які саме права порушено, оскільки у позові зазначені та були предметом перевірки місцевим судом обставини про те, що укладення фіктивного шлюбу та внесення відомостей про ОСОБА_10 як про батька дитини ОСОБА_9, порушує майнові та немайнові права позивачів, зокрема право на житло та права родини на прізвище ОСОБА_10. При цьому, апеляційним судом не зазначено, якими доказами відповідачем спростовано твердження позивачів про порушення їхніх прав.

Крім того, як правильно встановлено місцевим судом, дитина відповідача була зареєстрована на підставі ст. 133 СК України, а саме у зв'язку з тим, що дитина народжена у шлюбі, а тому встановлено, що померлий не звертався із заявою про реєстрацію дитини.

Апеляційний суд не взяв до уваги ту обставину, що звернення позивачів до суду в цьому випадку передбачено ч. 3 ст. 137 СК України, оскільки доказів обізнаності померлого про реєстрацію його як батька дитини, відсутні.

Таким чином, висновки місцевого суду ґрунтуються на обставинах, які зазначені позивачами, перевірені під час розгляду справи і не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, а висновки апеляційного суду є необґрунтованими, оскільки вважаючи, що померлий був обізнаним про реєстрацію дитини, не зазначено, якими саме доказами це підтверджено.

Апеляційний суд вищевикладеного не врахував, не взяв до уваги того, що шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 укладений 30 грудня 2006 року на підставі недійсного паспорта та без волевиявлення на укладення шлюбу ОСОБА_10, що є підставою для визнання його недійсним, а також не взяв до уваги встановлений факт відсутності кровного споріднення між ОСОБА_10 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому на підставі ч. 2 ст. 136 СК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимоги позивачів щодо виключення відомостей про особу, як батька дитини з актового запису про її народження.

Положеннями ст. 316 ЦПК України установлено вимоги щодо змісту рішення суду апеляційної інстанції. Зокрема, рішення суду має складатися з описової частини із зазначенням короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; мотивувальної частини із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; резолютивної частини із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 (v0012700-08) Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку роз'яснено, що апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення за наявності підстав, передбачених статтею 309 ЦПК України. Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд апеляційної інстанції у порушення зазначеної норми процесуального закону ухвалив рішення, яке за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 316 ЦПК України, оскільки не зазначив чітких мотивів та підстав скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні процесуального закону, у зв'язку із чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.