Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_4 є власником 1/2 частки адміністративних будівель по АДРЕСА_1, а ОСОБА_8 на праві приватної власності належить земельна ділянка за вказаною адресою.

Позивачі зазначають, що відповідач є користувачем суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1, який, без їх дозволу та без дотримання державних будівельних норм, збудував житловий двоповерховий будинок літ. Е-2, службову прибудову літ. е сарай літ. З, баню літ. Ж, паркан літ. А-1.

Посилаючись на те, що недотримання відстаней між вищевказаними спорудами та їх житловими приміщеннями, перешкоджає доступу світла до належного їм майна, можливості здійснювати заходи щодо обслуговування будинку, а крім того, стікання води з даху будинку відповідача приводить до підтоплення будівель та земельної ділянки, позивачі просили позов задовольнити та зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом знесення спірних будівель.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності доказів існування впливу чи реальних загроз майну, які могли б виникнути від експлуатації будівель належних відповідачу.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що при розгляді справи встановлені порушення прав позивачів, в тому числі, право користування земельною ділянкою, адже самовільні побудови відповідача частково знаходяться на межі та на території земельної ділянки, яка належить позивачу ОСОБА_5, порушення вимог будівельних норм при побудові відповідачем самовільних будівель, в тому числі, щодо відступу стін будівель та споруд від межі сусідньої (належної позивачу ОСОБА_5.) земельної ділянки не менш ніж на 1 метр, а також відсутність протипожежних розривів між самовільними будівлями відповідача та адміністративними будівлями, які належать позивачу ОСОБА_4, є необґрунтованими.

Крім того, доводи касаційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником 1/2 частки адміністративних будівель по АДРЕСА_1.

Позивачу ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_1.

Відповідач, на цій же вулиці, має у користуванні суміжну земельну ділянку, на якій знаходиться належний йому на праві власності житловий будинок № 7б.

На згаданій земельній ділянці розташований житловий будинок та службові прибудови, право власності на які зареєстровано за відповідачем.

При цьому, відстані від стіни будинку відповідача не мають 1 м для обслуговування найбільш виступаючих конструкцій стін.

Зазначений факт підтверджений як висновком експерта, так і актом обстеження земельної ділянки.

Із висновку експерта проведеної будівельно технічної експертизи та акта комісії не вбачається існування небезпеки для будинку позивача, а також те, що для нього існують: обмеження в освітленні житлового будинку, перешкоди в обслуговуванні його будинку, а стікання води з даху ангару призводить до підтоплення чи послаблення фундаменту будинку.

Таким чином, останнім експертним дослідженням не підтверджено руйнування чи пошкодження об'єктів нерухомості заявників, які могли виникнути від експлуатації будівель належних відповідачу.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.