Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційними скаргами ОСОБА_5 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 8 903 606 грн 56 коп., яка складається із: 6 000 000 грн - сума позики; 23 606 грн 56 коп. - 3% річних за період з 25 червня 2016 року по 11 серпня 2016 року та штраф у розмірі 1 % від неповерненої суми позики за кожен день прострочення у розмірі 2 880 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 01 березня 2016 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого він передав останньому у борг 6 000 000 грн на термін до 24 червня 2016 року.

Звертав увагу на те, що факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою позичальника.

Посилаючись на те, що у встановлений у договорі позики термін ОСОБА_5 грошові кошти не повернув, просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу, 3% річних від простроченої суми боргу та штраф відповідно до п. 5.1 договору позики.

Також, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, у якій просив вжити заходів шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_5 нерухоме майно.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на належне відповідачу нерухоме майно.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 8 903 606 грн 56 коп. - сума боргу, 3 % річних та штраф.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року відмовлено у зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_5 просить скасуватиоскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду про залишення без змін рішення районного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а також скасувати ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, справу в цій частині направити до апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з того, що ОСОБА_5 не було виконано умов договору щодо повернення суми позики у визначений в договорі строк та останній не надав доказів на спростування вимог позивача.

При цьому апеляційним судом правильно відхилено доводи відповідача щодо не підписання ним договору позики та розписки, оскільки останній ухилився від здійснення оплати за проведення експертизи, у зв'язку з чим вона не була проведена.

Крім того, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 297 ЦПК України, правильно виходив з того, що ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду поза межами строку, установленого ст. 294 ЦПК України, при цьому доказів на підтвердження причин пропуску такого строку останнім не надано.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.